Методики експериментального дослідження пам’яті та їх характеристика. Метод утриманих членів ряду (метод Джекобса), заучування Еббінгауза, постійної кількості відтворень, антиципації, парних асоціацій, упізнавання, реконструкції Мюнстерберга і Бігхема.
Аннотация к работе
Память - процеси запамятовування, збереження, відтворення і забування індивідом свого досвіду. Завдяки памяті індивід у формі знання привласнює досягнення попередніх поколінь, оволодіває продуктами культури. Втрачаючи память, індивід губить не лише своє минуле, а й здатність нормально жити. Память - це відображення предметів і явищ дійсності у психіці людини в той час, коли вони вже безпосередньо не діють на органи чуття.Засновником експериментального дослідження памяті є німецький психолог Г.Еббінгауз, який розробив ряд методів кількісного обчислення процесів заучування і збереження матеріалу, який запамятовується. У 1885 році Еббінгауз опублікував фундаментальну працю під назвою "Uber das Gedachtnis", в якому він описував метод заучування (або метод послідовних відтворень) і метод заощадження, так само як і основні результати, отримані при застосуванні цих методів при вивченні памяті. Незадовго до своєї передчасної смерті Еббінгауз збагатив методологію психології, розробивши в 1902 році також метод антиципации, або метод "підказки". Методи дослідження памяті можна поділити на дві групи: 1) методи дослідження безпосередньої памяті, 2) методи дослідження опосередкованого запамятовування. При досліджуванні безпосереднього запамятовування можна встановити як відбувається запамятовування матеріалу залежно від різної будови діяльності; яку роль відіграє відношення матеріалу, який запамятовується, до основної мети діяльності; які фактори визначають запамятовування, якщо заучування не є спеціальним завданням.Мета його полягає в тому, щоб досягти повного засвоєння випробуваним матеріалу, який потрібно завчити. У такій формі цей метод застосовується дослідниками і в даний час, однак його слід було б називати методом послідовних відтворень, оскільки він полягає в багаторазовому відтворенні в постійному темпі певного матеріалу.У цьому випадку немає ніякої необхідності включати між двома послідовними відтвореннями відтворення засвоєних випробуваними елементів. Відразу ж або через деякий час після закінчення відтворень визначають кількість запамятованих елементів матеріалу методом відтворення (усно або письмово) або методом пізнання.Цей метод, як зазначив Джіллетт (1936), дозволяє зменшити недоліки двох попередніх методів. Він полягає у вирівнюванні для всіх випробовуваних числа правильних відтворень, одержуваних під час завчання.Випробуваному один або кілька разів предявляються елементи матеріалу, згрупованого в ряди а->b->с->d і т. д., після чого він повинен постаратися відтворити їх, дотримуючись встановленого порядку. В даний час при застосуванні цього методу використовується прилад, що забезпечує постійну експозицію всіх елементів ряду і однаковий часовий інтервал між двома якими-небудь послідовними елементами; припустимо, предявляються два наступних один за одним елементи - х та у, при появі х випробовуваний повинен назвати у, передбачаючи його появу.У відповідності з методикою, розробленою Калкінсоном (1894), елементи матеріалу розташовуються попарно, як у французько-англійському словнику.При цьому методі елементи матеріалу, що підлягає вивченню, розташовуються у порядку, який випробуваний не може передбачити, серед нових, але однорідних елементів (заучуванні склади змішують з іншими складами, прикметники з іншими прикметниками, малюнки з іншими малюнками тощо); у цьому разі завдання випробуваного буде полягати в тому, щоб проглянути всю сукупність елементів та ідентифікувати ті, які потрібно завчити, по мірі того, як вони будуть зустрічатися. Як правило, досвід на впізнавання практично можна організувати наступним чином: припустимо, заучується ряд з 10 стимулів, які потім змішують з 30 новими стимулами. Можна також застосувати методику множинних виборів: матеріал випробування ділиться на 10 різних груп, кожна група включає в себе один правильний стимул і три нових стимули; серед чотирьох стимулів кожної групи випробуваний повинен вибрати той, який він вважає знайомим. Якщо 10 старих стимулів змішати з 10 іншими, то ймовірність випадково правильної відповіді буде становити 50%; проте якщо ці 10 стимулів розташувати серед 30 нових стимулів, то зазначена ймовірність дорівнює 25%.Елементи подаються в одному і тому ж порядку, який потрібно запамятати під час завчання.Цей метод був розроблений в цілях вивчення динаміки зміни памяті (і особливо забування) у часі; в рівній мірі він використовується для визначення феноменів переносу та інтерференції завдань. Психометрична оцінка памяті випробуваного істотно змінюється в залежності від застосовуваних методів дослідження: наприклад, за інших рівних умов показник впізнавання майже завжди вище показника відтворення, але може трапитися, що через певний час після заучування випробуваний виявляється нездатним відтворити або навіть ідентифікувати ні один із стимулів, які він завчив. Повторне заучування повинно задовольняти двом умовам: а) воно має здійснюватися тим же методом, за допомогою якого відбувалося первісне заучування; б) випробуваний знову
План
Зміст
Вступ
1. Методики експериментального дослідження памяті
1.1 Метод утриманих членів ряду (метод Джекобса)
1.2 Метод заучування Еббінгауза
1.3 Метод постійної кількості відтворень
1.4 Метод зрівнювання в заучуванні Вудвортса
1.5 Метод антиципації Еббінгауза
1.6 Метод парних асоціацій Калкінса
1.7 Метод упізнавання
1.8 Метод реконструкції Мюнстерберга і Бігхема
1.9 Метод збереження Еббінгауза
Висновки
2. Визначення ролі різних видів асоціацій у запамятовуванні