Дослідження місця і ролі Північного Причорномор’я у давньогрецьких міфах. Класова боротьба - фактор, що привів до штучного перенаселення греків в середині полісів поряд із зростанням і розвитком торгових зв’язків з народами давнього Середземномор’я.
Аннотация к работе
Нажаль, праці місцевих істориків, уродженців причорноморських міст, не дійшли до нас, хоча такі історики, без сумнівів, були: надпис зберіг імя одного з них, історика Херсонесу, Сіріска, сина Геракліта (III ст. до н.е.). Не менш яскравою фігурою був анонімний, мабуть, боспорський (найімовірніше пантікапейський) історик, який описав боротьбу за владу синів царя Перісада І (349/348-310) і правління його сина Евмела І (310/309-304/303), тобто історію Боспору в 311/310-304/303 до н. е. з філософськими ремінісценціями, збережену Діодором із Сіцілії. Цікавий факт міститься у розповіді автора про війну Левкона з геракліотами, а саме, союз зі скіфами: «Одного разу гераклійці виступили проти Левкона з численним флотом і почали висаджуватися в його країні, де їм захочеться; Левкон, бачачи, що його військо діє незлагоджено і не протистоїть висадці ворогів, для протидії поставив попереду гоп літів, а позаду них - скіфів, і наказав останнім у випадку, якщо гоп літи будуть діяти вяло і дозволять ворогам висадитися, стріляти і в них…». Для істориків вони становлять особливу цінність, бо без них дослідження нашої батьківщини були б не такими повними і майже неможливими. Завдяки цьому склалося досить повне уявлення про археологію та історію всіх чотирьох центрів поширення античної культури в Північному Причорноморї - Тіри, Ольвії, Херсонеса і Боспора.