Походження поняття фольклор та приналежність до духовної культури. Жанрова багатство сербського фольклору що представляється у "Рјечнику" Вука Караджича. Життя Вука Стефановича Караджича. "Српски рјечник" та його зв’язок з народною усною словесністю.
Аннотация к работе
Термін «фольклор» походить від англійського folk - рід, народ, lore - знання, що разом означають «народна мудрість, народознавство». Текст народної поезії не мав автора, тобто був анонімним, щоразу народжувався як нова форма, тобто усне «текст-слово» було варіативним. Кожний твір був колективним - це означало, що кожен слухач мав можливість додати до чужого своє, тобто його автором була колективна мовна особистість у певному фольклорному соціумі [12; 3]. Фольклорний текст був імпровізійним, виконавець не просто відтворював текст, але й був співавтором прочитаного, проспіваного (це характерна ознака казок, легенд, частівок, бувальщин, коломийок). У казках - і чарівних і побутових - прославляється розум, обдарованість, мужність, вправність і спритність героя з народу («Дівчина царя перехитрила», «Король і пастух», «Все важливо, але важливіше всього ремесло»).Інформацію яку ми отримали про міфологію сербського народу, дає змогу зробити висновок, що ця міфологія не є якийсь широкий світогляд, що поширюються на всесвіт, і не подібний до релігії, це міфологія поширена навколо побуту, звичаїв та обрядів. Але церкві не зовсім вдалося все це викоренити, і істоти які були на побутовому рівні, збереглися. В давнину люди вірили у різних істот, які різнилися своєю силою, наприклад були демони які втілювали сили природи і мали могутню силу (Стухаћ, Куга, Једогоња, Вила, Ала), і істоти які були духами, чи людьми і у яких здебільшого вселявся злий дух (Стухаћ, Репач, Мора, Мађионик, Вештица, Вукодлак или Вампир). Місця де жили ці істоти були різноманітні, це і озера, заморські краї, гори, ліси, цвинтарі, будинки. Образи їхні були здебільшого персоніфіковані з людськими якимось рисами, або ж це були люди, які були повязані з нечистою силою.
Вывод
Робота над «Српским речником», Вука Караджича, і виписування з нього лексикографічних одиниць на позначення назв міфічних істот, дуже цікава. Інформацію яку ми отримали про міфологію сербського народу, дає змогу зробити висновок, що ця міфологія не є якийсь широкий світогляд, що поширюються на всесвіт, і не подібний до релігії, це міфологія поширена навколо побуту, звичаїв та обрядів. Завдяки міфології ми дізнаємося про глибинні витоки духовності й вірувань наших предків. В основному істоти виписані із Сербського словника, це злі демони чи духи, які були в людському чи напівлюдському образі. Це можна пояснити тим, що тексти про язичницьку релігію не збереглися, тому про різних богів, чи надмогутніх істот дуже мало, плюс, церква забороняла в це вірити. Але церкві не зовсім вдалося все це викоренити, і істоти які були на побутовому рівні, збереглися.
В давнину люди вірили у різних істот, які різнилися своєю силою, наприклад були демони які втілювали сили природи і мали могутню силу (Стухаћ, Куга, Једогоња, Вила, Ала), і істоти які були духами, чи людьми і у яких здебільшого вселявся злий дух (Стухаћ, Репач, Мора, Мађионик, Вештица, Вукодлак или Вампир).
Місця де жили ці істоти були різноманітні, це і озера, заморські краї, гори, ліси, цвинтарі, будинки. За своїми характерами, ці істоти були злими, і несли шкоду людям, іноді траплялось що після певного покаяння вони допомагали. Образи їхні були здебільшого персоніфіковані з людськими якимось рисами, або ж це були люди, які були повязані з нечистою силою.
«Сербський словник» описує лексику яка повязана з віруваннями досить детально, і можна не шукати інших джерел для того щоб дізнатися про певне істоту, тому що статті тут детальні і досить описові. І тому цей словник є хорошим матеріалом для дослідження етнографії Сербії.
Сербська міфологія - вірування давніх сербів, були тісно повязані з обожненням явищ і сил природи. Кожне з них мало певне надприродне пояснення та повязувалось з певним божеством чи таємничою істотою. Має багато спільного з словянською міфологією.
Отже, це була робота з «Српским речником», і матеріалами про загальні відомості сербського фольклору. Отже було виконано: · Виявлено спеціальну лексику про міфічних істот вірувань сербського народу, у складі 14 одиниць
· Використані і перекладені лексикографічні статті з «Српског речника».
· Опис про роди та жанри сербського фольклору, де фігурують ці міфічні істоти.
Дану роботу можна використати для порівняння сербської і української міфологій, чи опрацювати сербську міфологію у загальнословянському контексті. караджич фольклор сербський фольклор
Список литературы
1. Вук Стефановић Караџић, Српски речник, Избор, Београд 2010
2. Грица C. Фольклор у просторі і часі. - Тернопіль, 2000. - 224 c.
3. Дей О.І. Сторінки з історії української фольклористики. - К.: Наук. думка, 1975. - 271 c.
4. Кирилюк Є.П. Народна творчість та етнографія, 1978, стр. 29-40
5. Кулаковский П.А., В. Караджич, его деятельность и значение в сербской литературе, М., 1882
6. Књижевност и језик. Београд-1964.- №1. - С. 2.
7. Митска бића српских предања, 1981 - Слободан Зечевић
8. Народы зарубежной Европы. Том 1. Под редакцией С.А. Токарева, Н.Н. Чебоксарова. (Москва: Издательство «Наука», 1964. - Серия «Народы мира: Этнографические очерки») ст. 402-403
9. Пешић Р и Милошевић-Ђорђевић Н, Народна књижевност, Вук Караџић, Београд, 1984., стр. 11-12
10. Плотникова Анна Аркадьевна, Словари и народная культура, Москва 2000. ст. 21-31
11. Радовановић М, «Вук Караджич - етнограф и фольклорист» ст. 206
12. Русин М.Ю. Фольклор: традиції і сучасність. - К., 1991. - 103 c.
13. Славянская мифология, Енциклопедический словарь, Москва, 1995
14. Словенска митологија. Енциклопедијски речник / Редактори Светлана M. Толстој, Љубинко Раденковић - Zepter book world, Beograd, 2001
15. Сретен Петровић, Српска митологија, Београд 2012
16. Стојановић Љуб. Живот и рад Вука Стеф. Караџића. Београд-Земун, 1924, с. 183.