Життєвий шлях Дуайта Ейзенхауера: молодість, військова кар’єра та суспільна діяльність. Початок президенства та головні аспекти внутрішньої політики Д. Ейзенхауера. Характеристика напрямів зовнішньої політики президента на першому та другому термінах.
Аннотация к работе
Великою заслугою Дуайта є збереження миру на планеті, не дивлячись на деякі нелокальні конфлікти, проводячи збалансовану зовнішню політику вдавалося уникати конфортації із СРСР, пригасити на деякий час полумя «Холодної війни». Ейзенхауер відноситься до найбільш видних і суперечливих політичних фігур США другої половини XX ст. Реалії цього бурного періоду, наповненого політичними потярсінями в житті американського суспільства, драмою Вєтнамської війни, заставили по-новому підійти до президенства Ейзенхауера і його політичної постаті. Ларсона, спеціального помічника і редактора промов президента, запевняв, що 34 голова виконавчої влади був більш вишуканим політиком, ніж це принято про нього думати, и заслуговує місце серед великих президентів. В працях 1970-х рр. росповсюдженною стала думка, що зусилля адміністрації президента були направленні на збереження статуса-кво в державі.14 жовтня 1890 р. в маленькому деревяному будинку, що стояв на перехресті залізничних колій у містечку Денісон, штат Техас народився 34 призедент США - Дуайт Девід Ейзенхаур. Дуайт був третім сином у родині Девіда і Айди Стовер Ейзенхауер. Девід, батько Дуайта Ейзенхауера, походив з сімї Ганса Ніколаса Ейзенхауера, який іммігрував до Сполучених Штатів Америки в 1741 р. з Німеччини, рятуючись від релігійних гонінь. Мати Дуайта Ейзенхауера, Айда, народилася і виховувалася також у християнській родині, що належала спочатку до одного з менонітських напрямів, але пізніше, за повідомленнями істориків, приблизно між 1895 і 1900 роками, перейшла в організацію «Вартової Башти», нині відомої у всьому світі під назвою «Свідки Єгови». В подарунок від батька Девід отримав 100 акрів землі і 2 тис. доларів, по тим часам це був ристойний подарунок.У рідкісні години вільного часу він любив бродити по долині, підніматися на скелі, дивитися зверху на Гудзон і роздумувати про вирішальну роль Уест-Пойнта в американській революції, уявляти, що б могло статися, якби спроба Бенедикта Арнольда здати форт британцям була успішною. Вплив ізоляціоністів, противників вступу США в європейську війну, було дуже сильним, але участь в ній обіцяла занадто великі прибутки монополістичному капіталу Америки, так що питання участі в ній був вирішено на перед. Як людина практична, Ейзенхауер зазначав у своїх мемуарах, що оклад офіцерів в авіації був удвічі вище, ніж у піхоті. Ейзенхауер в цей час перебував у Сан-Антоніо, займаючись бойовою підготовкою 57-ї піхотної бригади. Ейзенхауер був просякнутий містикою бою, його навчали боротися, причому витратили на це чималі гроші, його місце було на фронті, а не в тилу.Після війни Дуайт Ейзенхауер все частіше став замислюватися про свій життєвий шлях. Все частіше і наполегливіше почали лунати голоси про необхідність висунути Ейзенхауера на пост президента країни. З листопада 1945 по лютий 1947 р. Ейзенхауер займав пост голови комітета начальників штабів армії. Головнокомандувач збройними силами НАТО був вищим еталоном політичної благонадійності. У Кореї США змушені були взяти на себе весь головний тягар в більшій мірі агресивної війни, яка велася під блакитним прапором ООН, але від цього не ставала більш популярною в очах простих американців.Перш ніж вимовити свою інавгураційну промову, Ейзенхауер посміхнувся, суворе, навіть трохи похмуре обличчя змінилося знаменитою широкою посмішкою, він підняв руки над головою і зробив ними знак «V». Не забув він і про демократів, продовживши: «... нехай буде розвиватися співпраця і нехай вона буде спільною метою тих, хто відповідно до нашої Конституції дотримується різних політичних переконань; нехай всі мають можливість працювати на благо нашої улюбленої країни і на славу Всевишнього. Але Ейзенхауер був готовий до цього більшою мірою, ніж багато інших. І Ейзенхауер надав цій посаді більш високий рівень: міністр - член Кабінету, причому за значимістю вона була другою після державного секретаря. Адамса Ейзенхауер попросив виконувати обовязки помічника президента і також підняв цю посаду до рівня члена Кабінету міністрів.Ейзенхауера були нерозривно повязані з діяльністю Ради національної безпеки. Рада національної безпеки розглядала меморандум Пентагону «Про позицію армії», в якому говорилося «якщо США мають намір взяти участь у наземних військових діях в Індокитаї - у тому випадку, якщо французи відійдуть, а китайські комуністи не стануть втручатися, - буде потрібно сім американських дивізій або еквівалентні збройні сили з відповідною підтримкою з моря і з повітря». Рада національної безпеки санкціонувала так званий «банановий переворот» в Гватемалі, що призвів до повалення уряду Хакобо Арбенса Гусмана, в якому значну роль грали комуністи. Залишити Вєтнам вєтнамцям - такий варіант американські стратеги навіть не розглядали, хоча президент Ейзенхауер вважав, що у разі проведення у всій країні виборів Хо Ши Мін отримає 80% голосів виборців. 26 липня 1953 р. о 21 годині 30 хвилин Ейзенхауер отримав повідомлення про те, що угода про перемиря підписана, так була припинена Корейська війна - перший вел
План
ЗМІСТ
Вступ
Розділ I. Життєвий шлях Дуайта Ейзенхаура
1.1 Молодість
1.2 Військова карєра
1.3 Суспільна діяльність
Розділ II. Внутрішня політика президента Д.Д. Ейзенхаураера
2.1 Початок президенства
2.2 Головні аспекти внутрішньої політики
Розділ III.Зовнішня політика президента Д.Д. Ейзенхауера