Практика Європейського Суду з прав людини з приводу здійснення доказової діяльності в національних правових системах. Основні правила процесу доказування. Вимоги щодо допустимості здійснення доказової діяльності та отриманих результатів розслідування.
Аннотация к работе
Тому у своїх рішеннях Суд допускає окремі міркування з питань допустимості доказів і доказування загалом. Використання доказів, отриманих із застосуванням жорстокості чи приниження, здатне, на думку Суду, у конкретній ситуації істотно вплинути на справедливість судового розгляду, зробивши його несправедливим («Яллох проти Німеччини» (11.07.2006 р.)), а докази, отримані в такий спосіб у кримінальній справі, Суд вважає неприйнятними [3, с. Суд, який розглядає докази, може (але не зобовязаний) відкидати такі докази й повинен ухвалювати відповідне рішення, врахувавши всі інтереси учасників» («Гефген проти Німеччини» (30.06.2008 р.)). 156, 57], вважаємо, що всі складові права на справедливий судовий розгляд можна поділити на три групи, до яких віднести такі складові елементи: 1) органічні які забезпечують ефективне використання цього права та його реалізацію (доступ до правосуддя та забезпечення виконання судових рішень); 2) інституціональні яким новинні відповідати як судова система держави загалом, так і кожен національний суд зокрема (незалежність і безсторонність суду, створення суду на підставі закону); 3) процесуальні передбачають справедливу процедуру провадження (розумність строків розгляду; публічність розгляду; обґрунтованість (вмотивованість) судового рішення; презумпція невинуватості; гарантії прав обвинуваченого; положення, які визначають допустимість доказів (доказування)). По-третє, в той же час, Суд допускає можливість використання в доказуванні (не вважає порушенням права на справедливий судовий розгляд) доказів, отриманих з порушенням права на повагу до особистого і сімейного життя, закріпленого в ст.
Список литературы
1. Тютюнник В. В. Вплив практики Європейського суду з прав людини на розвиток інституту допустимості доказів у кримінальному процесі України / В. В. Тютюнник // Юрист України. 2013. № 3 (24). С. 82-87.
2. Трубникові Т. В. Правила доказывания и принятия решений в уголовном процессе в механизме гарантирования каждому права на судебную защиту / Т. В. Трубникова // Вестник Томского гос. ун-та. 2012. № 354. С. 143-150.
3. Манукян В. И. Международная защита прав человека: право, прецеденты, комментарии: науч.-практ. пособие / В.И. Манукян. К. : Истина, 2010. 480 с.
4. Шевчук С. Судовий захист прав людини: Практика Європейського Суду з прав людини у контексті західної правової традиції [вид. 3-тє] / С. Шевчук. К. : Реферат, 2010. 848 с.
5. Моул Н. Европейская конвенция о защите прав человека и основных свобод. Статья 6. Право на справедливое судебное разбирательство. Прецеденты и комментарии / Н. Моул, К. Харби, Л. Б. Алексеева. М. : Рос. акад. правосудия, 2001. 139 с.
6. Проблеми теорії та практики цивільного судочинства : моногр. / [В. В. Комаров, В. І. Тертишніков, В. В. Баранкова та ін.] / за заг. ред. проф. В. В. Комарова. Х. : Харків юридичний, 2008. 928 с.