Розвиток допоміжних історичних дисциплін у польській історіографії. Центри наукових шкіл. Вироблення методології досліджень генеалогії. Актуальні напрями сфрагістичних досліджень. Студіювання письма як один із пріоритетних напрямів польської науки.
Аннотация к работе
допоміжні історичні дисципліни в Польщі (1988-2015 рр.) В.П. Перкун Представлено розвиток допоміжних історичних дисциплін у польській історіографії від кінця 1980-х рр. Звернуто увагу на актуальні наукові школи, напрями досліджень, причинно-наслідкові зв’язки, які допоможуть зрозуміти високий академічний рівень джерелознавчих студій польських істориків. Ключові слова: історіографія, джерело (джерелознавство), допоміжні історичні дисципліни, сфрагістика, геральдика, генеалогія. Завдяки особистим контактам А. Ґейштора з Ф. Броделем, Ж. Ле Ґоффом, Ж. Дюбі молоді адепти науки мали можливість стажуватися у провідних французьких центрах. Традиції розвитку допоміжних історичних дисциплін у Польщі сягають початку XIX ст. Плідно працювали на цій ниві генеалог і геральдист В. Семкович, дипломатист С. Кентжинський, видавець генеалогічних, геральдичних та сфрагістичних джерел Ф. Пекосинський. Натомість історики здебільшого зберегли свої позиції. Це був вагомий результат роботи фахівців, очолюваних директором Інституту історії Польської академії наук проф. Т. Мантойфлем, який поклав за мету реалізувати проект вивчення допоміжних історичних дисциплін у рамках монографічних досліджень конкретного напряму. Нині працюють відділення ПГТ у Варшаві, Кракові, Любліні, Торуні. Його учні - проф. С.К. Кучинський та М. Кочерська, у значній мірі Р. Керсновський, якого А. Ґейштор у 1949 р. запросив із Кракова до Варшави - стали локомотивом розвитку джерелознавчих галузей знань у польській столиці.