Слідча та судова практика застосування домашнього арешту в Україні та Європі. Забезпечення належної поведінки підозрюваного шляхом застосування обмежень, розгляд клопотань про зміну запобіжного заходу. Утримання від спілкування та заборона залишати житло.
Аннотация к работе
176 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. Зокрема, у справі «Вітторіо і Луіджи Манчині проти Італії» ЄСПЛ зазначив, що і тримання під вартою у вязниці, і домашній арешт були для заявників позбавленням свободи, виходячи із розуміння пп. Колоскова зазначає, що за своєю сутністю домашній арешт є комплексом призначених за рішенням суду заборон і обмежень, які накладаються на обвинуваченого у звязку з його повною чи частковою ізоляцією у певному приміщенні, спрямовані на досягнення мети цього запобіжного заходу, реалізуються й контролюються кримінально-виконавчими інспекціями завдяки наявним у них силам і ресурсам у взаємодії з органом, уповноваженим на проведення оперативно-розшукової діяльності й органом досудового розслідування, у чиєму провадженні знаходиться справа [2]. 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею з дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; Як свідчить слідча та судова практика обрання та продовження дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, судами протягом 1 півріччя 2016 року розглянуто 4,3 тис. клопотань про обрання такого запобіжного заходу, з яких задоволено 90% [4].Зокрема, убачається доцільним передбачити у КПК України визначення переліку конкретних заборон та обовязків, що стосуються саме домашнього арешту як запобіжного заходу з урахуванням особливостей його застосування, а також можливість грошового стягнення за невиконання таких обовязків [12, с. Підлягає уточненню місце виконання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту: замість терміну «житло» слід передбачити більше широке поняття «житло чи інше володіння особи, у якому вона проживає на законних підставах».
Вывод
Беручи до уваги зарубіжну практику, вітчизняне правове регулювання застосування домашнього арешту потребує вдосконалення на концептуальних засадах. Зокрема, убачається доцільним передбачити у КПК України визначення переліку конкретних заборон та обовязків, що стосуються саме домашнього арешту як запобіжного заходу з урахуванням особливостей його застосування, а також можливість грошового стягнення за невиконання таких обовязків [12, с. 9-14]. Підлягає уточненню місце виконання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту: замість терміну «житло» слід передбачити більше широке поняття «житло чи інше володіння особи, у якому вона проживає на законних підставах». Актуальним є і питання про можливість зміни місця виконання домашнього арешту на медичну установу у разі захворювання підозрюваного, обвинуваченого або на інше місце з урахуванням конкретних обставин справи.
Також законодавчого вирішення потребують питання, які останнім часом постали у судовій практиці, щодо обовязкового зясування під час обрання домашнього арешту таких питань, як наявність згоди повнолітніх співмешканців підозрюваного, обвинуваченого чи власника орендованого ним житла на виконання такого запобіжного заходу за відповідною адресою. Як умову неможливості застосування домашнього арешту слід передбачити спільне проживання у квартирі чи кімнаті підозрюваного, обвинуваченого з особою, яка постраждала від учиненого ним насильницького злочину.
Отже, очевидним є те, що оскільки для українського кримінального процесу домашній арешт є новим явищем, нормативне регулювання його застосування потребує подальшої наукової розробки з урахуванням позитивних аспектів слідчої та судової практики.
Список литературы
1. Рішення ЄСПЛ у справі «Вітторіо і Луіджи Манчині проти Італії» [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.rrpoi.narod.ru/echr/anouther_3/vittorio_and_luigi_ mancini.htm.
2. Колоскова С.В. Домашний арест как мера пресечения в современном уголовном судопроизводстве России: доктрина, юридическая техника и правоприменительная практика : ав- тореф. дисс. ... канд. юрид. наук / С.В. Колоскова. - М., 2014 [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.iuaj.net/ node/1530.
3. Агакерімов О.Н. Домашній арешт в системі запобіжних заходів : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / О.Н. Агакерімов. - О., 2016. - 20 с.
4. Аналіз даних судової статистики щодо розгляду справ і матеріалів місцевими загальними судами, апеляційними судами областей та міста Києва протягом І півріччя 2016 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://sc.gov.ua/ua/ sudova_statistika.html.
5. Єдиний державний реєстр судових рішень [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua.
6. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://sc.gov.ua/ua/sudova_statistika.html.
7. Про судову практику застосування судами першої та апеляційної інстанцій процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою : Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://sc.gov.ua/ua/uzagalnennja_ sudovoji_praktiki.html.
8. Рішення ЄСПЛ у справі «Барило проти України» [Електронний ресурс]. - Режим доступу : old.minjust.gov.ua/ file/28330.
9. Рішення ЄСПЛ у справі «Салахов та Іслямова проти України» [Електронний ресурс]. - Режим доступу : old. minjust.gov.ua/file/26863.
10. Рішення ЄСПЛ у справі «Тодоров проти України» [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/974_806.
11. Макаренко Є.І. Домашній арешт: поняття, мета, підстави і порядок застосування / Є.І. Макаренко // Право і суспільство. - 2014. - № 1. - С. 234-240.
12. Багаутдинов Ф.Н. Новая мера пресечения в УПК РФ - домашний арест / Ф.Н. Багаутдинов // Законность. - 2002. - № 10. - С. 9-14.