Діяльність католицької церкви на території України. Вивчення інституційних засад та соціосередовища, інтелектуальної, духовної, місіонерської і благодійницької роботи домініканських монастирів на Волині з урахуванням специфіки досліджуваного регіону.
Аннотация к работе
Актуальність дослідження Реконструкція історії Церкви в усій різноманітності її конфесій займає особливе місце в дослідженні соціо-історичних процесів на українських землях. Однією з найбільш активних релігійних спільнот Католицької Церкви, що діяли на території України, був домініканський орден, який відіграв першочергову роль в оформленні та подальшому розвитку католицьких церковних структур і релігійного життя на українських землях упродовж XIII - першої половини XIX ст. В той же час побутування домініканських спільнот в умовах, якісно відмінних від західноєвропейських, неодмінно відбивалося на їхній діяльності на українських землях, надаючи інших форм і забарвлень традиційним напрямам та обсягам їх роботи. Таким чином, вивчення діяльності домініканського ордену на Волині є на сьогодні актуальною проблемою, дослідження якої зумовлене потребою зясувати роль домініканських монастирів у соціальних, етноконфесійних та культурних процесах, що відбувалися на українських землях та в контексті загальної діяльності ордену. І хоч у роботі нам постійно доводиться звертатися до більш ранніх етапів діяльності ордену в регіоні (з огляду на невисвітленість цих питань в історіографії та неможливість без їх урахування дослідити пізнішу історію монастирів), саме з останньої третини XVI ст. можна говорити про якісно новий етап функціонування волинських конвентів, основними ознаками якого є динамізм і прагнення активізувати всі напрями діяльності.Дослідники цього напрямку за допомогою статистичного, квантифікаційного й картографічного методів досліджують передусім інституційну історію ордену, проблеми його взаємодії із суспільством та питання кадрового наповнення монастирів. З огляду на розпорошеність джерельної бази порівняно з іншими конвентами, усталений стереотип про незначну роль волинських монастирів в історії провінції та їх перебування за межами сучасної польської держави, питання діяльності домінікан на Волині у польській історіографії окремо не розглядається, а згадується тільки в контексті інших дослідницьких проблем. У другому розділі дисертації “Інституційні засади та соціосередовище діяльності домініканських монастирів Волині” ставиться за мету дослідження інституційних засад і соціосередовища діяльності ордену в регіоні, яке розглядатиметься за такою схемою: 1) встановлення етапів інституціоналізації домініканського ордену в регіоні, уточнення переліку домініканських монастирів і часу їх виникнення; 2) зясування основних напрямів взаємодії монастирів із довколишнім суспільством; 3) вивчення специфіки взаємовідносин осідків Волині з орденськими провінціями; 4) дослідження особового складу волинських монастирів. Вибір домініканського ордену для реалізації фундаційних планів волинської знаті в першій половині XVII ст. був зумовлений такими факторами: тривалість діяльності домінікан в регіоні; вагомий вплив, який мав домініканський орден у вищих церковних колах у зазначений час; загальна активізація діяльності ордену в Речі Посполитій, зокрема - новоутвореної Руської провінції; існування стійких родинних традицій підтримки певного монашого згромадження; наявність попередніх персональних звязків фундаторів із домініканами. Наявність у луцькому конвенті власного новіціату й орденського студіуму спричинили той факт, що монастир протягом XVII-XVIII ст. був чисельним і мав у своєму складі не менше встановленої орденськими правилами норми 12 монахів.