Зміст феномена долі як світоглядного поняття, що істотно впливає на розвиток індивідуальної і суспільної свідомості. Процес становлення категорії "доля" в історії філософської думки. Соціальне буття як фактор, що визначає значення суспільного життя.
Аннотация к работе
Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена рядом загальнокультурних передумов, а також специфікою сучасного етапу розвитку вітчизняної філософської думки, що розглядає різноманітні проблеми буття людини в соціокультурному просторі світу. Тому актуальність досліджуваної проблеми, по-перше, пояснюється слабкою опрацьованістю питання категорії долі саме як філософської категорії; по-друге, реаліями життєдіяльності людини, в яких вона постійно стикається з різними, семантично й інтелектуально повязаними з феноменом долі, небезпеками свого існування. Проблему долі людини в її ставленні до Добра і Зла, життя і смерті досліджують російські релігійні філософи (В. С. Вернадського аналізуються такі онтологічні виміри феномена долі, як простір і час, що дозволяє розглядати долю як вираження індивідуального контакту субєкта життєдіяльності з Часом. Фромм вважає, що людина не може жити всього лиш як обєкт, як «бабки» долі, оскільки характер - це специфічна форма енергії людини, яка визначає її екзистенцію.У першому розділі «Доля як філософська категорія: її світоглядний і пізнавальний зміст» феномен долі аналізується в різних світоглядних контекстах, що дало можливість означити дефініцію долі і вичленити різні семантики поняття, які були і є в культурі. Теїстичне провидіння відрізняється від долі язичників: якщо доля - міфологема переважно за ірраціональним началом буття, то провидіння вміщує в себе свідомість творіння; якщо доля в міфах частіше губить, то доля-промисел покликана вести до порятунку. Крім того, людина може, всупереч несприятливим результатам свого вибору, перетворити долю в покликання, «піти назустріч своїй долі» (Ф. Що стосується поняття щастя, то в пошуках джерел долі в Давній Греції зустрічаємо поняття «евтюхія» (добра доля), а в релігійних творах - «евдемонія» («доля людини, що перебуває під владою богів», тобто вдала доля). Цей контекст дозволяє порушити питання про можливість «метамовного» розуміння долі: доля як екзистенційний текст, а оскільки мова - людська і субєкт опису - людина, то виявляється залежність долі від волі і вибору людини.