Огляд значення документів як джерел доказів у кримінальному судочинстві, їх використання у ході доказування у кримінальних справах. Внесення пропозицій з подальшого вдосконалення кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування.
Аннотация к работе
Охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, швидке та повне розкриття злочинів, викриття винуватих й забезпечення правильного застосування закону як завдання кримінального судочинства можуть бути досягнуті тільки завдяки доказуванню, метою якого є встановлення істини. Кримінально-процесуальний закон визнає їх самостійним джерелом доказів, що підлягає разом з іншими процесуальними джерелами перевірці, оцінці і використанню у процесі доказування на загальних підставах. Незважаючи на досить значний обсяг досліджень, ряд правових положень, що стосуються проблем поняття «інші документи» як процесуальні джерела доказів у кримінальному судочинстві, є також дискусійними. Проблемам використання документів як процесуальних джерел доказів у кримінальному судочинстві приділялась належна увага в працях: Ю.П. Так метод системного аналізу дав можливість проаналізувати фундаментальні положення сучасної теорії кримінального процесу, основоположні законодавчі та нормативні акти України - Конституцію України та закони України, а також праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань використання документів як джерел доказів у ході доказування у кримінальних справах; формально-юридичний - застосовувався при співставленні норм чинного КПК України та проекту нового КПК України, обґрунтуванні висновків і пропозицій щодо їх доповнення чи уточнення; порівняльно-правовий - для аналізу і порівняння національного та зарубіжного кримінально-процесуального законодавства; історико-правовий - застосовано для аналізу еволюції нормативної бази, що регламентує становлення та розвиток документа, як процесуального джерела доказів; системно-структурний та формально-логічний - при вивченні сутності документа і формуванні його поняття.«Поняття «документ» у кримінальному процесі, його становлення та розвиток як джерела доказів» досліджується поняття «документ» у кримінальному процесі, історія його становлення та розвитку як процесуального джерела доказів. Дисертант виділяє наступні ознаки документів як джерел доказів у кримінальному судочинстві: 1) спеціальним призначенням документів є збереження відомостей про факти; 2) документи повинні закріплювати фактичну інформацію про істотні обставини справи; 3) документи мають закріплювати відомості, носій котрих відомий і які можуть бути перевірені; 4) зафіксована у документах інформація повинна бути засвідчена і викладена особами в межах їх посадової компетенції або фактичної обізнаності; 5) наявність реквізитів або даних про осіб, які складають документи; 6) зміст документів має носити посвідчувальний або описовий характер; 7) у документах визначальну роль відіграє зміст, а форма - допоміжну; 8) документи мають бути виконані на будь-якому матеріальному носії і будь-яким способом, який забезпечує збереження і однозначність передачі їх змісту; 9) дані, викладені в документах повинні бути загальнодоступними; 10) документи повинні бути витребувані і приєднані до кримінальної справи з додержанням встановленого законом порядку. Підрозділ 1.4 «Відмінність «інших документів» від документів - речових доказів та протоколів слідчих і судових дій» присвячений дослідженню критеріїв, за якими слід розмежовувати «інші документи» від документів - речових доказів та протоколів слідчих і судових дій. Автором пропонується проводити розмежування документів - джерел доказів від документів - речових доказів за наступними критеріями: 1) відомості, які зафіксовані у документах - речових доказах, відрізняються від інформації, що міститься в «інших документах», за своїм процесуальним статусом; На думку здобувача, фотознімки, плани, схеми, аудіо-, відео-, кінозаписи, що виникають під час провадження слідчих чи судових дій, в жодному разі не можна вважати документами, оскільки їх відмінність полягає в наступному: 1) джерелом додатків є особа, яка проводить розслідування, оскільки вона безпосередньо сприймає і фіксує порядок, послідовність та результати слідчої дії; 2) носієм інформації, закріпленої в документі, завжди є особа, яка не має відношення до органів кримінального судочинства, навіть якщо їх виконавець - слідчий (наприклад, при отриманні пояснення у постраждалого на стадії порушення кримінальної справи); 3) документи - джерела доказів долучаються безпосередньо до кримінальної справи, а результати застосування науково-технічних засобів - до відповідних протоколів слідчих і судових дій, при проведенні яких вони були використані.У дисертації здійснено теоретичне узагальнення сучасного стану наукових розробок щодо використання документів як процесуальних джерел доказів у кримінальному судочинстві, розглянуто наявні проблеми, повязані з колізіями у законодавстві, неправильним тлумаченням норм процесуального права, а, отже, їх реалізацією, сформульовано теоретичні положення та рекомендації, що відповідають вимогам наукової новизни, мають значення для науки та правоохоронної практики, зокрема: 1. Обґрунтовано положення про те, що витребування документів, як спосіб їх збирання, має універсальний характер і, на ві