Основні завдання Оперативного штабу райхсляйтера Розенберґа. Види документального масиву ОШР за походженням. Характеристика груп документів, у тому числі службове листування, які містять інформацію про повсякдення окупації під час Другої світової війни.
Аннотация к работе
Зокрема, чільне місце посідають документи Оперативного штабу райхсляйтера Розенберґа (далі - ОШР, або Штаб) (1940-1945), серед основних завдань якого було вивезення до Німеччини різних культурних цінностей, а також збирання матеріалів наукового, довідкового та аналітично-інформаційного змісту з метою їхнього подальшого дослідження та використання в боротьбі з Радянським Союзом. В архіві Оперативного штабу, дві найбільші частини якого зберігаються в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (далі - ЦДАВО України), у фонді 3676 («Оперативний штаб імперського керівника Розенберґа для окупованих східних областей») і невеликому фонді 3674 («Оперативний штаб імперського керівника Розенберґа для окупованих західних областей та Нідерландів»), та у Федеральному архіві в Берліні (фонд NS 30 із назвою «Einsatzstab Reichsleiter Rosenberg»), зберігаються матеріали, що можуть стати в нагоді дослідникам історії повсякдення окупації. У складі документального масиву ОШР за походженням виділяються великі документальні масиви - матеріали Управління штабу, що знаходилося в Берліні, та документи підрозділів Штабу, що працювали на окупованих територіях, - головних робочих і робочих груп, мобільних команд, зондерштабів («особливих штабів»), які працювали за тематичними напрямками. Загалом, фіксування власних вражень співробітника від побаченого на Сході не було основною метою документації Оперативного штабу, але з часом зявилися так звана «Розповідь про побачене», або «Донесення про побачене» (Erlebnis-bericht), а також подорожні нотатки («Reisebeobachtungen»), дослівно «Подорожні спостереження». Основна різниця між цими двома підгрупами полягає в тому, що звіти про роботу співробітників на території, що перебувала у віданні цивільної влади, наприклад, у Києві, Дніпропетровську, Житомирі, Мінську тощо, містить більше подробиць про культурні, наукові та освітні установи окупованих міст, деталі щодо співпраці з представниками місцевої інтелігенції, їхнього життя, та водночас у них майже зовсім відсутній звязок із військовими діями.