Регулювання застосування акредитиву в міжнародних розрахунках. Розрахунки в формі документарних акредитивів. Класифікація акредитивів за ступенем гарантованості платежу та за методами виконання акредитиву. Переваги та недоліки документарних акредитивів.
Аннотация к работе
Уніфіковані правила визначають поняття та види акредитивів; способи та порядок їх виконання і передачі; зобовязання та відповідальність банків; вимоги до документів, що надаються з акредитивами та порядок їх надання; інші питання, що виникають у практиці розрахунків по акредитивах; дають тлумачення різних термінів. Банк, що видає зобовязання, повинен провести платіж експортеру (акцептувати його тратти) або забезпечити здійснення платежу (акцепт тратт) іншим банком. При розрахунках по комерційному кредиту можуть також відкриватись акредитиви на акцепт строкових тратт (переказних векселів) бенефіціара (експортера), виставлених банку, що виконує акредитив, або імпортеру. Акредитиви виставляються банками на підставі доручення або заяви імпортера (наказодавця за акредитивом), які фактично повторюють всі умови розділу контракту, що стосується порядку платежу. При цьому банк-емітент відсилає акредитив бенефіціару, як правило, через банк, що обслуговує останнього, в завдання якого входить авізування (повідомлення) акредитива експортеру.