Внутрішньодержавні етнічні конфлікти - проблема, з якою зіштовхується світовий порядок ХХІ століття. Необхідність захищати громадян Росії - підстава, що була висунута російським керівництвом на виправдання інтервенції Абхазії та Південної Осетії.
Аннотация к работе
Анексія Криму та вторгнення Росії на Сході України порушили широкий спектр основних принципів міжнародного права та міжнародних договорів, які гарантували Україні територіальну цілісність, непорушність кордонів і безпеку. Правлячі кола Росії та деякі їхні науковці намагаються знайти правове виправдання для такого роду дій, посилаючись то на концепцію «гуманітарної інтервенції» (хоча вона й заборонена міжнародним правом), то на доктрину «R2P», то на не зовсім вдалі прецеденти збройного втручання інших країн, що мали місце в минулому. Насамперед, ми б хотіли зазначити, що правда в тому, що Росія та її доктрина міжнародного права завжди була проти використання будь-якого виду спочатку «гуманітарної інтервенції», потім доктрини «R2P» в міжнародних відносинах. Такий підхід почав змінюватися в 2008 році, коли спалахнула короткочасна російсько-грузинська війна і Росія наполягала на застосуванні доктрини «R2P», яка повинна була надати Росії легітимну основу для збройного втручання. Російський міністр закордонних справ Сергій Лавров стверджував, що застосування сили Росією у відповідь стало реалізацією її «обовязку захищати», саркастично зазначивши, що вона може бути застосовна не тільки «в системі ООН, коли люди бачать якісь проблеми в Африці», але і в рамках російської конституції, коли небезпеці піддаються громадяни Росії.