Розгляд питань змісту та форми договору оренди державного та комунального нерухомого майна. Аналіз особливостей укладання, пролонгації та припинення договору. Вивчення особливостей господарсько-правової відповідальності за порушення договірних відносин.
Аннотация к работе
У сучасних умовах господарювання оренда державного та комунального нерухомого майна набула широкого розповсюдження в майнових відносинах субєктів господарювання. Розмір орендної плати за користування державним або комунальним нерухомим майном відносно невисокий, до того ж орендарю надаються сприятливі умови приватизації обєкта оренди. Зокрема, недосконалим є порядок розроблення та затвердження Типових договорів оренди державного та комунального нерухомого майна, оскільки одностороннє формування умов типових договорів Фондом державного майна України або органами місцевого самоврядування створює можливості для зловживань з їх боку та порушення інтересів контрагентів. Потребують більш досконалого врегулювання питання щодо форми договору оренди державного і комунального нерухомого майна, порядку його укладення, механізму передачі обєкта оренди тощо. Декларативність та колізійність низки норм щодо правового регулювання відносин оренди державного і комунального нерухомого майна призводить до порушення прав сторін договору оренди, породжує відсутність реальних гарантій їх поновлення та захисту.У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, її звязок із науковими планами, визначено мету і завдання роботи, основні методи дослідження, його обєкт та предмет, викладено наукову новизну результатів дослідження, висвітлене практичне значення результатів роботи та їх апробація, особистий внесок авторки й публікації.“Поняття та ознаки оренди державного та комунального нерухомого майна” зазначено, що в Законі України “Про оренду державного та комунального майна” та деяких інших актах чинного законодавства орендою визнається засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Термін “оренда” використовується і в Господарському, і в Цивільному кодексі України, однак визначення поняття оренди в ГК України та найму (оренди) в ЦК України не наводиться. Порівняльний аналіз господарсько-правового поняття “оренда” та цивільно-правового поняття “найм (оренда)” дає підстави стверджувати, що головною їх відмінністю є те, що у випадку найму наймач має право користуватися предметом найму для задоволення особистих потреб. На основі проведеного аналізу стверджується, що оренда майна має наступні ознаки: а) оренда полягає у володінні та користуванні майном; б) володіння та користування обєктом оренди є платним та строковим; в) володіння та користування обєктом оренди наявне в процесі здійснення орендарем господарської діяльності; г) обєкт оренди є власністю орендодавця та неспоживчою річчю. Зокрема, в Законі України “Про оренду державного та комунального майна” неврегульований порядок надання орендарю згоди орендодавця державного або комунального нерухомого майна на здійснення невідємних поліпшень орендованого майна, не визначені умови передачі обєкта оренди при укладанні та припиненні договору оренди державного та комунального нерухомого майна, не визначено форму договору оренди тощо.“Поняття та форма договору оренди державного та комунального нерухомого майна” досліджено договірну конструкцію, якою опосередковуються господарсько-правові відносини оренди державного та комунального нерухомого майна, а також сформульовано пропозиції щодо її вдосконалення. Аргументовано, що система державної реєстрації прав на нерухоме майно й угод з ними ніяк не може бути замінена обовязковим нотаріальним посвідченням відповідних угод, оскільки тільки система державної реєстрації забезпечує гарантію захисту майнових прав сторін договору та підтверджує існування на державному рівні оренди певного обєкта державного та комунального нерухомого майна. Аргументовано, що специфіка господарської діяльності та наявність особливого правового режиму державного та комунального нерухомого майна обумовлює необхідність удосконалення законодавчої регламентації форми договору оренди державного та комунального нерухомого майна шляхом закріплення в Господарському кодексі України норми щодо обовязкової державної реєстрації договору оренди незалежно від терміну його дії, з виключенням обовязкового нотаріального посвідчення договору оренди державного та комунального нерухомого майна. “Істотні умови, права та обовязки сторін договору оренди державного та комунального нерухомого майна” проаналізовано законодавчі вимоги щодо змісту господарського договору оренди державного та комунального нерухомого майна. Аргументовано доцільність закріплення в Законі України „Про оренду державного та комунального майна” положення, що коли орендодавець відмовив орендареві в укладенні договору на новий строк, але протягом року з дня закінчення строку договору з ним уклав договір оренди з іншою особою, орендар має право вимагати в суді перекладення на себе прав і обовязків за укладеним договором.У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні напрямків розвитку правового регулювання відносин у сфері оренди державного та комунального нерухомого майна. Удоско