Договір комісії за цивільним кодексом України - Автореферат

Розвиток майнових відносин в Україні, що відбувається внаслідок переходу держави до ринкової економіки, викликав до життя не тільки нові види цивільно-правових договорів, а й пожвавлення в застосуванні вже відомих, включаючи й договір комісії, який завжди виступав одним з способів включення посередника у відносини сторін, між якими відбувається товарооборот. Проте регулювання цього договору на рівні Цивільного Кодексу УРСР 1964 р. не відповідало повною мірою умовам ринкової економіки, а тому в Цивільний кодекс України 2003 р. (далі - ЦК України) було внесено низку положень, які значно змінили порядок регламентування відносин, що виникають із договору комісії. Предметом дослідження виступають нормативно-правові акти України та практика їх застосування, зарубіжне законодавство щодо регулювання договору комісії, наукові погляди, ідеї, концепції і теорії, повязані з цим договором. Із спеціальних методів наукового пізнання застосовано: системно-структурний - при аналізі ролі й меж цивільно-правового регулювання комісійних відносин; історично-правовий - у процесі зясування становлення й розвитку комісійних відносин; конкретно-соціологічних досліджень - для вивчення умов і чинників, що впливають на правову регламентацію розглядуваного договору, а також для опрацювання пропозицій щодо подальшого розвитку цивільно-правового регулювання комісійних відносин і вдосконалення чинного законодавства; порівняльно-правовий став у нагоді при узагальненні світового досвіду правового регламентування досліджуваного договору.«Юридична характеристика договору комісії» складається із 3-х підрозділів, присвячених дослідженню ґенези цього договору, поняття послуги як обєкта правовідношення і предмета договору, а також поняттю договору комісії як договору про надання послуг. «Послуга як обєкт правовідношення і предмет договору» зясовується поняття послуги за договором про надання послуг, зокрема, договором комісії. З огляду на те, що за договором комісії комісіонер зобовязується за дорученням комітента вчинити один або декілька правочинів, а правочин - це дія, поняттям «послуга» охоплюється й учинення правочинів. «Поняття договору комісії як різновиду договору про надання послуг» досліджуються питання: яке місце займає договір комісії серед різних видів договорів про надання послуг; чим він відрізняється від загальної моделі цього типу договору, а також від суміжних з ним договорів; чи має він різновиди. Додатково аргументується, що комісіонер, отримавши відповідне доручення від комітента, не має права без звернення до послуг третьої особи запропонувати комітентові свій товар або придбати в нього товар для себе, тобто не вправі укладати правочини «сам із собою», поєднуючи в одній особі роль і комісіонера, і комітента.У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, яке полягає у зясуванні правової природи договору комісії й місця, яке він займає в системі цивільно-правових договорів України. Договір комісії - це договір, за яким надається специфічна юридична послуга, що потребує спеціальних норм, які враховували б цю специфічність. Саме з огляду на це договір комісії віднесено до різновиду договору про надання послуг, що має самостійне врегулювання, хоча до цього договору при умові, що це не суперечитиме суті комісійного зобовязання, можуть застосовуватися уніфіковані норми, які відтворюють спрямованість на надання послуг, результат яких не має матеріалізованого втілення. Специфічність же правового регламентування договору комісії пояснюється обтяженістю його особливими звязками учасників у межах внутрішніх і зовнішніх відносин, існування яких - характерна ознака такого договору, де комісіонер вступає у відносини з третіми особами від свого імені. 1014 ЦК України входить у суперечність з реаліями сьогодення, не сприяє заінтересованості комісіонера в укладенні правочинів на більш вигідних для комітента умовах, пропонується викласти її в наступній редакції: «Якщо комісіонер вчинив правочин на більш вигідних умовах, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода поділяється між комітентом і комісіонером порівну, якщо інше не передбачено договором».

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, яке полягає у зясуванні правової природи договору комісії й місця, яке він займає в системі цивільно-правових договорів України. Із висновків, зроблених у цій науковій роботі, найбільш загальними й важливими є такі: 1. Договір комісії - це договір, за яким надається специфічна юридична послуга, що потребує спеціальних норм, які враховували б цю специфічність. Саме з огляду на це договір комісії віднесено до різновиду договору про надання послуг, що має самостійне врегулювання, хоча до цього договору при умові, що це не суперечитиме суті комісійного зобовязання, можуть застосовуватися уніфіковані норми, які відтворюють спрямованість на надання послуг, результат яких не має матеріалізованого втілення.

2. Досліджуваний договір орієнтовано на загальну модель договору про надання послуг в його таких найбільш принципових ознаках, як оплатність, консенсуальність і двосторонність. Специфічність же правового регламентування договору комісії пояснюється обтяженістю його особливими звязками учасників у межах внутрішніх і зовнішніх відносин, існування яких - характерна ознака такого договору, де комісіонер вступає у відносини з третіми особами від свого імені.

3. Договір комісії - один з тих договорів, за допомогою якого оформлюється посередництво, хоча він і відрізняється від інших посередницьких договорів (агентського, дилерського та ін.).

4. Правочин, який може укладати комісіонер з третьою особою на виконання договору комісії, є виключно двостороннім і оплатним; не потребує особистої участі комітента при його укладенні; спрямований тільки на встановлення договірного зобовязання.

5. Предявити позов до третьої особи за невиконання або неналежне виконання правочину, укладеного нею з комісіонером, комітент зможе тільки реалізувавши право на відступлення йому останнім вимоги до цієї третьої особи.

6. Доцільно з метою вдосконалення окремих норм чинного цивільного законодавства внести до них деякі зміни і доповнення. Оскільки ч. 2 ст. 1014 ЦК України входить у суперечність з реаліями сьогодення, не сприяє заінтересованості комісіонера в укладенні правочинів на більш вигідних для комітента умовах, пропонується викласти її в наступній редакції: «Якщо комісіонер вчинив правочин на більш вигідних умовах, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода поділяється між комітентом і комісіонером порівну, якщо інше не передбачено договором».

У редакції, в якій сформульовано ч. 5 ст. 1017 ЦК України, остання втрачає свою доцільність, бо: (а) тлумачення її положень свідчить про те, що на момент повідомлення комітента про купівлю майна за ціною, вищою від обумовленої в договорі, комісіонер уже сплатив різницю в ціні; (б) ця норма відокремлена від ч. 4 ст. 1017 ЦК України, в якій урегульовується питання щодо купівлі майна за вищою ціною. У звязку із цим пропонується виключити ч. 5 ст. 1017 ЦК України, а абз. 1 ч. 4 ст. 1017 ЦК України викласти в такій редакції: «Якщо комісіонер купив майно за вищою ціною, ніж була погоджена, комітент має право не прийняти його, заявивши про це комісіонерові в розумний строк після отримання від того повідомлення про цю купівлю. Якщо комісіонер повідомить, що приймає різницю в ціні на свій рахунок, комітент не має права відмовитися від прийняття виконання комісійного доручення». У наведеній редакції відмова комітента від зазначеного майна ставитиметься в залежність від наявності таких чинників, як (а) своєчасність повідомлення комітентом про відмову від придбаного комісіонером майна і (б) відсутність згоди комісіонера на оплату різниці в ціні на момент відмови.

1. Сибіга О. М. Права і обовязки сторін по договору комісії / О. М. Сибіга // Вісн. Вищ. Арбітраж. суду України. - 2000. - Число 2. - С. 41-45.

2. Сибига А. Н. О возмездности отношений сторон по договору комиссии / А. Н. Сибига // Держава і право. Юридичні і політичні науки. - К., 2001. - Вип. 10. - С. 308-312.

3. Сибіга О. М. Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання комісійного зобовязання / О. М. Сибіга // Бюл. М-ва юстиції України. - 2009. - № 3 (89). - С. 65-70.

4. Сибіга О. М. Договір комісії в контексті європейського законодавства / О. М. Сибіга // Добір, підготовка та підвищення кваліфікації суддів: правове забезпечення відповідності Європейським стандартам : матеріали наук.-практ. конф., м. Київ, 12 квіт. 2005 р. - К., 2005. - С. 88.

5. Сибіга О. М. Договір комісії: проблеми розвитку і становлення / О. М. Сибіга // Осінні юридичні читання : матеріали всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених: м. Харків, 12-13 листоп. 2008 р. - Х., 2008. - . С. 258-260.