Характеристика обставин творчості та шляху Т.Г. Шевченка до Товариства заохочення художників. Дослідження документальних свідчень щодо участі М.В. Гоголя у долі Т.Г. Шевченка. Виклад документальних свідчень щодо визволення Т. Шевченка з кріпацтва.
Аннотация к работе
Шевченка з кріпацької неволі. Як відомо, автобіографії Т. Шевченко не залишив. Почавши її писати у 1860 році на прохання редактора журналу «Народное чтение» О. Оболонського, не завершив і передав на редагування П. Кулішеві, який переробив написане, доповнив і надав форму листа. 2) «Письмо к редактору», в якому Шевченко «забув», де й коли народився, в якому віці втратив батьків, коли закінчив Академію мистецтв, був відправлений на заслання та звільнений з солдатської каторги. Прагнучи затвердити фальсифікацію, Куліш переробив і опублікував у журналі «Основа» (1862) нарис М. Чалого під назвою «Нові матеріали для біографії Т. Г. Шевченка», де під виглядом спогадів І. Сошенка закріпив «білі плями» петербурзького періоду життя генія [25; 22, с. Першим відмовився від спогадів Сошенка у переказі Чалого О. Кониський, але натомість увів у біографію Шевченка епізоди з гіпотетичної автобіографії поета та його літературної повісті «Художник» [11]. Тож мав рацію Шевченків друг Федір Лазаревський, коли в 1887 році виніс нещадний вирок: «Читаючи все, що було до цього часу писано про Шевченка, я завжди хвилювався через рясну неправду в цих писаннях, і завжди моя рука тягнулася до пера і паперу написати про ту дійсність, серед якої проходило життя Тараса розвіяти навмисну брехню, безпідставні висновки, наклепи і т. ін., і т. ін., що в такій величезній кількості нагромаджено в писаннях про Шевченка. Гоголя, Є.П. Гребінки, В.І. Григоровича, А.М. Мокрицького. ОПХ). У 1820-1830-их роках у Росії була широко відома школа О. Венеціанова, через яку пройшли понад 70 учнів, переважно бідних міщан і кріпаків. Виїхавши з революційної Варшави з обозом двораків свого принципала, він дістався С.-Петербурга в кінці лютого 1831 року, а вже через рік П. Енгельгардт законтрактував його на 8 років «різних живописних справ цеховому майстрові» В. Ширяеву. Чому Тарас потрапив саме до цього майстра, існують різні здогади. Шевченко вийшов на Товариство заохочення художників, залишається відкритим. Шевченко, разом із прізвищами В. Григоровича, Є. Гребінки, В. Жуковського, К. Брюллова. Однак твердження, що з усіма цими людьми Шевченка звів сторонній учень Академії мистецтв, син бідного міщанина Іван Сошенко, який випадково зустрів Тараса в Літньому саду, не витримує критики. Міф про Сошенка був створений фальсифікатором автобіографії Шевченка П. Кулішем, щоб применшити роль у визволенні генія репрезентантів дворянського класу, змусивши їх діяти виключно з ініціативи представника народних низів.