Висвітлення структури та причин запису до книг Володимирського земського суду. Історія самоврядування в місті Володимирі-Волинському та складні й конфліктні взаємини міської громади з місцевою старостинською адміністрацією у 40-х роках XVII століття.
Аннотация к работе
Не виключено, що саме тоді королівським наданням Казимира IV у місті Володимирі було запроваджено війтівський уряд у відповідності з “німецьким правом”, що було початковим етапом на шляху до отримання містом самоврядування в повному обсязі на основі маґдебурзького права. До того ж, враховуючи наявність оборонної споруди в місті, відбувалося поступове залюднення його території, і кількість його населення почала зростати за рахунок прибульців із навколишніх сіл, які шукали і знаходили прихисток та захист у місті, внаслідок чого сформувалася суто міська ремісничо-торговельна громада, здатна створити свої власні органи самоврядування, та якій, як пишеться у потвердному привілеї короля Сигізмунда Авґуста від 6 серпня 1560 р., - з рук “отца и брата нашого”, місту було надано магдебурзьке право на самоврядування. Наприклад, привілей на володимирське війтівство, наданий вищезгаданому Михайлові Дубницькому від 8 вересня 1566 року, містить перелік майнових статків його забезпечення: війтівський ґрунт з людьми, які мали платити війтові чинш, фільварок і двір на передмісті Запятниччі, став з млином, міська лазня, на прибуток з якої війт мав монопольне право, також дім на Ринку, що був другим після наріжного дому бурмистра Василя Каплі у ряду східної перії забудови центру міста. У ті часи бурґрабій був зобовязаний виконувати функції намісника старости і підстарости, а призначався на уряд каштеляном або старостою і на час їхньої відсутності мав наглядати за замком та в разі необхідності організовував роботи з ремонту його стін, веж, інших споруд, Крім того, він виконував і поліційні функції: утримував у місті драбів, з якими переслідував і затримував злочинців та підсудних, а також наглядав за виконанням вироків у кримінальних справах ґродського суду. Як видно зі слів скаржників, майже одразу по отриманні королівського привілею на право держання Володимирського староства Стемпковський, не звертаючи уваги на обовязкову відповідальність і покарання в разі порушень прав і вольностей, наданих і підтверджених польськими королями як володимирським війтам, так і всьому місту Володимиру та міщанам, ще до початку свого врядування на старостві, в листопаді 1636 року відрядив до Володимира старшого слугу свого двору Андрія Рогалевського, який згідно з його наказом, також зневаживши привілеї і вольності міста, не звертаючи уваги на присутність війта, бурмистра і радців, самовільно, погрожуючи побиттям обухами і палицями, увязненнями і штрафами, примусив усіх міщан зібратися до ратуші та від імені старости, всупереч привілеям, правам і вольностям міста, наказав з кожного дому щомісяця давати по шість грошів на користь замкових гайдуків.
Список литературы
1644 р., листопада 12. Володимир. - Скарга володимирського земського судді й війта Станіслава Корчминського, а також бурмистра, радців, лентвійта, лавників та міщан на старосту Ґабрієля Стемпковського і бурґрабія Петра Сосновського з приводу свавільних дій, про погрози, побиття, незаконне введення нових податків та інші зловживання владою по відношенню до міщан порушення прав і вольностей, наданих володимирським міщанам королівськими привілеями
Року тьісєча шєстсоть чотьірдєсяда чєтвєртого, мця ноябьра дванадьцєтого дня.
На рокахь судовьіхь зємьскихь володьімєрскихь, в три нєдєли по Святомь Мьіхалє рьшъскомъ святє, року тєпєрьидучого, вьішьшєи на акьтє мєнованого прьіпальїхь и судьітьіся початьіхь, пєрєд нами: Пєтромь Загоровъскимъ, подъсудъком, и Мьїколаєм Гораином, пьісаром, урядньїками судовьіми зєм скими повєту Володьімєрского а Марьцианом Юлшамовьским, юд урожоного єго мл. пана Станьісьлава Корьчминского, суди зємского володьімєрского, до рєчьі и справь єго мл. ньіжєи мєновьітє досьтаточьнє напьісаноє и вьіражоноє на мєисцу єго мл. судємском, субьдєлєкгатом засажоньш, становьшьі ючєвьісто вьішьмєнованью урожонью єго мл. пань Станьїсьлавь Корчминьскии, судя зємски и вомть, з аньтєцєссоровь своихь юд лєть польторусьту дєдьічьнью володьімєрскии, своимь и урожоноє єє мл. панєє Крисьтьіньї с Чєховьічь Корьчминьскоє, судиноє зємскоє, воитовоє, з аньтєцєссорокь своих юд лєть пульторусьту дєдьічьноє володьімєрскоє, мальжоньки своєє, такьжє славєтьньїхь бурьмьісьтра, радєць, лєньтвомта, лавьниковь и всєго югулом посьполства мєсьчань миста тутошьнєго Володьімєрского, под юрьісьдьїкьцьією и рядом [...]* // [236 зв.] его мл. воитовъскимъ будучыхъ и зосътаваючыхъ, яко воитъ, судя и рядъца ихъ старшы, ижъ сами юни для барзо вєликихъ а правє уставичъныхъ прєгрожокъ, похъвалокъ, постраховъ и розныхъ часовъ нєкоторыхъ з нихъ розныхъ старъшыхъ урядовыхъ юсобъ кыямы и юбухамы бытъя и моръдованъя, въ каиданахъ и вєзєнъємъ трапєнъя и нєволєнъя, а текоторыхъ зас з нихъ вєзєнъємъ туршнымъ замъковымъ, вытяганъем, бранъємъ, умыслъным безвинънымъ барзо вєликихъ и тяжъкихъ мало нє съчоденъныхъ вынъ знысъчєни, знєволєни, страпєни, и правє яко въ якои нєволи стысънєны и зубожєни будучы, для уставичъныхъ правє, яко сє вышъшєu помєныло, похъвалокъ вєзєся, бытя, моръдованъя и вынами тевынъными каранъя жадъноє собє рады и помочы до чынєнъя ю тьіє таковыє своє барзо тяжъкыє и нєзъносъныє анъкгарыє знєволєнъя и стысътенъя даты нє могут и сродзє ся боят, имєнємъ протывъко вєлможному его мл. пану Кгабриєлови на Нєсвичу Ст€:мпъковъскому, кашътєляновы брасълавъскому, прошълому старосътє тутошънєму и урожоному пану Пєтъровы Сосъновъскому, такъ под там-тотъ час старосътва его мл. яко и тєпєрєшънєму буръкграбєму тутошънєму володымєрскому, свєдъчылъ и протєстовал^є ю то, ижъ мєнованыu его мл. панъ брасълавъскии, заразомъ скоро по ютъриманъю и конъесрованъю собє по смєрга ясънєюсъвєцоного кнєжаты его мл. Юря з Осътрога на Жасълавю Заславъского, старосъты тутошъ[..,]го**, аньтєцєс^ора своєго, юд его кор. мл. пана нашого мылосъ// [627] мылосътывого того тутошънсго старосътва, намътеи нычого нє дъбаючы и нє югаєдаючтсє яко на право посполитеє и выны в нємъ напысаныє, такъ тєжъ и юсобъли[...]є*** на прывылєє, волносъты и свободы юд святоє памєты королєвъ * ихъ мл. полскихъ яко воитомъ тутошъным володымєрскимъ, ж* давъныхъ часовъ за конъоиръмацыамы и дєкърєтамы ексъ сєрыксъ конътровєрсиисъ прєз святоє памєты королєвъ ихъ мылос[...]* полскихъ в^роваными, дєдычънымъ, такъ тєжъ и самому мисъту тутошънєму и всимъ мєсчано.м и юбыватєлємъ в нымъ будучымъ и мєшъкаючымъ святоблывє наданыє и конъфиръмованыє, жадъного взгляду и рєсъпєкъту нє маючы и ювъшємъ юныє лєгъцє собє поважаючы и за ны за съто* маючы, напєрєдъ есчє пєрєдъ въєздо.м своимъ на старосътво в року тшсєча шєстсота трыдъцєм шосътом, в мцю ноябъру, зосълавъшы тутъ до Володымєра урожоного пана Асдрєя Рокгалєвъского, слугу двору своєго старшого, который с такового посъланъя и росъказанъя его мл. пана своего властного жадъноє звєръхносты и ряду вєдълугъ прывылєєвъ волносъты и свободъ мєсту тому свєтобливє наданыхъ и служачыхъ, до збиранъя и зъгромажанъя мєсъчанъ тутошъныхъ въ громаду на ратушъ (: юпрочъ самого счєкгулного воита а бурмысътра и радєс:)* ани вєдлуг привилєювъ мєнованыхъ, ани тєжъ зъвичаю якого давъного нє маючы, кгвалътовънє и по п[.]* бурмысътра и радєцъ под тамтотъ час буд[...]* // [627 зв.] розъмаитыми грозъбамы и похъвалъкамы, юбухами и киями бытъя, вєзєнъємъ, трапенъя и вынами великыми и незъносными каранъя, до зобр[...]ъя* и зволанъя мєсъчанъ всихъ в громаду на ратушъ прымусывъшы и принєволивъшы и самъ тамъ до тоє громады в особє его мл. пана своего зъседшы, поборъ и податокъ новым незвычамны, правомъ прывилеемъ и волносътямъ месъта тутошънего протывъным, с кождого дому на кожды мисецъ по шесты грошем полскихъ гамдуком его мл. замъковымъ даваты и платыты росъказалъ и прыневолилъ. И кгды протывъко тому его таковому новому и незъвычамному податъковы некоторые зъ месъчанъ, в том-тамъ громаде будучые, пречыли и надаванъе юного не позъвалали и зборонялися, - тыхъ всихъ юбухамы быты и з ратуша съкидаты казалъ. Зачымъ тотъ-таковым податокъ новым з барзо великимъ утяженъем и крывъдою убогих месчанъ тутошъныхъ вышъшем юпысанымъ способомъ такъ утвердылъ и змоцънылъ, ижъ юд того-тамъ вышъшем помененого часу и прыневоленъя през тые вси прошълые лита ажъ и дотол на кождым мисецъ вси югуломъ месъчане, а часомъ тежъ, коли докол его мл. панъ брасълавъским тыхъ [...]тошъныхъ** своихъ замъковыхъ гамдуковъ на [...]*** потребу любо свою властную, любо и котрого-колвекъ // [628] -колвекъ з ыхъ мл. пановъ прыятелем и покревныхъ своихъ, з маетъносты своее юдежъдаючы и юнымъ тутъ з замку за собою ымты росъказуючы, беретъ теды на юденъ мисецъ разомъ и по тры и по чътыры шосътаки каждым з нихъ с кажъдого дому даваты и платыты мусыда, якожъ и самою речю даюда и платяда. Што такъ помененым его мл. панъ брасълавъским през помененого слугу своего на ратушу през такое кгвалтовъное прыневоленъе и примушенъе постановывъшы и закгрунътовавъшы, с тамтол заразом з ратуша до старшыхъ судевъ жыдовъскихъ пошедъшы и юнымъ всимъ въ громаду до себе знесътысе росъказавъшы, юнымъ срокго и под великыми вынами и срокгимъ каранъемъ и везенъемъ, абы всимъ резъныкомъ и аренъдаромъ своимъ заказали, жебы юд того-там часу резъныки плечокъ юд быдъла вшелякого, ведлугъ прывилеевъ вомтовы належачыхъ, а аренъдары зас провенътовъ старосътынъскихъ поземъного и зъгонъного его мл. пану вомтови под там-тотъ час будучому и его сукъцесъсоромъ, такъже тежъ убогимъ шпиталнымъ шпиталя тутошънего старого русъкого з млыновъ тутошъныхъ старосътынъскихъ на кожъдым рокъ по десяты мацъ муки жытъное и по две копе грошем литовъским * менованому шъпиталевы през анътецесъсоровъ его мл. пана брасълавъского, старосътов тутошъныхъ володымерскихъ, фунъдованыхъ прывылеямы королевъ ихъ мл. яко свято[...]* // [628 зв.] Жыкгимонъта Третего, такъ и теперешънего пана нашого мылосътывого конъфирмованыхъ, не давали и не платыли, и самы вомта, буръмысътра и радецъ намнем ны въ чомъ не слухали, и жадныхъ повынъностем месъцихъ* такъ яко передъ тымъ з давъныхъ часовъ водлуг прывилеевъ мисту полъныли и юддавали, уже напотомъ, на потомные часы, намнемшыхъ повынъностем и податъковъ не давали и не полъныли, и намнем ны въ чом яко буръмысътра и раде^, такъ и самого на юстатокъ вомта не слухали и послушъными не были*, а зособъна абы лазъню собе водлуг воли своее ку перешъкоде и умме провенътовъ и доходовъ вомтовъскихъ збудовалы росъказалъ и позволилъ.
Якожъ мєнованьїє жыды за тымъ таковымъ росъказанъємъ помєнєного пана Рокгалєвъского тыхъ всихъ мєнованыхъ провєнътовъ воитовъскихъ яко анътєцєсъсоровы его мл. пана судиному и ее мл. панєє малъжонъки его мл. юд тамъ-того часу и шъпыталнымъ убогимъ даваты и платыты попєрєскгали, такъ и тєпєръ самому его мл. пану суди и ее мл. панєи малъжонъвд его мл. ажъ и дотол нє даюда и даваты збороняюдасє. И при том лазъню собє водлугъ воли своєє збудовавъшы, юноє ажъ и дотол на пєрєшъкоду провєнътовъ воитовъскихъ зажываюда. А потомъ, въехавъшы южє и присягшы на тоє мєнованоє старосътво, в року гасєча шєсдасота трыдъцада юсмомъ, на буръ[...]бъство тутошънєє помєнєного пана Сосъновъ[_] [,..]ъшы, допиро жъ прєз нєго юд тамтого помєнєного року // [629] року и настутенъя его на буръкграбъство, правє по вси тыге прошьлыє лита, ажъ и до того часу, уставычъте мало нє счодєнь мєсчань югуломъ всихъ розными и [,..]змаитыми4* винами бєжь5* жадноє намнєишоє ихъ прычыны по дєсяга, по пятнадцаты, а часомъ и по двадцаты таляровъ старыхъ, кгвалътовъте и бєзправънє самъ помєнєныu панъ буръкграбя бєрєтъ. Маючы собє на то добрє въправлєного и спосо[.]лєного6* Пымина, албо яко самъ тєпєръ собє другоє имя новоє далъ Томаша Моисєювича, подданого замкового с поезъниковъ, (:7* который нычого инъшого ныколи нє робыда и нє справуєда, толко уставичънє счодєнъ юд дому до дому и юд коръчмы до коръчмы въдєнъ, явъте до сєнии и избъ въходячы, а въночы зас под юкъна прыходячы, гдє-колвєкъ толко мєсъчанє прыятел с прыятєлємъ и сусидъ з сусидомъ часомъ собє бєсядуюда, а часомъ тєжь и ю розных потрєбахъ своихъ, вєнъцъ при том и юдынъ другому долєгаливосты, биды и утяжєня надъ права и прывилєє своє повидаюда и ускаржаюдасє. На таковыє вси слова и мовы ихъ, подслухиваючы, и до ныхъ в дєсятер на собъ8* болшєи самъ з своєєи головы и вымысълу субътелного екъзакгєруючых словъ для тымъболшого утяжєнъя и вымушыванъя болшыхъ винъ придаваючы, и тыє вси таковые слова и мовы ихъ с таковыми придадаками, прєз собє вымышълєными и придаными, мєнованому пану буръкграбєму нє толко счодєн, алє мало нє на кажъдую годыну юдносячы, повидаєда. За которыми тако[_]ми9* его повистями допєро мєнованыu па[.]10* // [629 зв.] [ ]бя1Х* гаидуковъ замъковыхъ тыхъ, которымъ мєсчанє на кожъды мисє^ поборъ вышъшєu мєнованыи и юпысаныи шостаковыи с кожъдого дому даюда и платяда п[_]ыхъ12*, прєз помєнєного Моисєювича до сєбє юднєсєныхъ и юскаржоныхъ посылаючы, и юныхъ кгвалътовънє до сєбє тымъ-то гаидукомъ обухами и пястамы понєволнє ити13*, бючы и примушываючы, и кгвалътомъ до замъку провадечы, росъказуючы и пєрєдъ собою прєз прымушєнъыє14* и кгвальто.м припроважонымъ ставаты и юдьному на другого понєволнє скарьжыты роськазуючы и прынєволяючы юныхь, понєволнє судытъ. И допєро юныхь судячы, на юдьныхь вины барзо тяжьк^іє и нєзъносъныє, яко и вьіжєи єсть юпысано, по дєсятьі, по пяданадьцаты и по двадцаты таляровь старыхь вьсказуючы и даваты собє примушаючы, а других зас до вєзєнья туромного замкового запроважаты и юсажаты кажучы, и в нимь голодомь и зимномъ по колко днєи и ночыи трапячы и нєволячы убожида, и вншвєчь юборочаєть, примушаючы юныхь до выкупованъя сє такь у сєбє самого, яко и у помєнєншхь гаидуковь с того такового вєзєнья турємного. Якошь* то всє мєнованши пань бурькграбя самою власною истотьною рєчью, почавьшы юд тамтого наступєнья на помєнєноє бурькграбьство своего прєз тиє всє прошьлшє лєта ажь власьнє и до дня дшсєишого уставычь[...]**, а мало нє счодєнь робыда и чынить. До того в том-там [...]*** мєнованом року тысєча шєсдасоть тридцада юсмом, маючы // [630] маючы гнєвь и ранькорь на шляхєтьного Фєдора Малашєвьского, аєньта справь такь єго мл. пана городничого самого и под там-тоть час воита дєдмчьного володымєрского яко теж и [,..]зныхь* ихь мл. пановь юбывагеловь повєту тутєишого Володшмєрского, туть у Володымєри мєшькаючого, за тоє толко самоє, ижь на нєго по д тоть час, кгды мясьтєчько Рылавицу юд кнежаты єго мл. пана конюшого короньного трымаль, суплику мєнованшм мєсьчаном рылавицьким вь кривьдахь и долєгьливосьтяхь ихь, которыє юд нєго под там-тоть час тєрьпили, на нєго до кнєжати єго мл. пысаль лагодьными словы, - юного зь дому єго до сєбє вь замокь завабывьшы, бєз жадной єго выны и причыны юбухамы и киямы збывьшы и зьмордовавьшы, вь турмє замковой днєи и ночы килка вязл*. Потымь того жь помєнєного року, в* килка мцєи, другого славєтьного Томаша Аньдрєєвича Лучькєвыча, бурьмыстра прысягьлого, за то само, ижь сє по килкакроть ю розныє крывьды и утяжєнья розныхь приятєлєвь и сусєдовь своихь, а мєновшгє и юсобливє вь остатьку за того ж помєнєного Малашєвьского, уволняючы и высьвабажаючы юного с того вєзєнья турємного замькового, заставяль лагодьными словы пана буркграбєго, просячы и права, и пршвилєя своє мєuсцкыє, и волносьты прєд ним показуючы, абы на далшшє часы ужє таковыхь крывьдь и бєзьправья юным чыныты попєрєсьталь и занєхаль. Нє могучы и нє сьмєючы юного, самь там жє заразомь при таковои єго прозбє за прозба[...]* иньшихь колєкговь єго здєсьпєкьтовага зара[.]* прєз листь свои оного до єго мл. пана брасьлавь[...]*, // [630 зв.] буньтовьныком єго удавьшы и юпысавьшы, юскаржыль. За которым таковымь єго юскаржєньємь и уданьємь в* килка днєи потомь єго мл. пань брасьлавьскии мєнованого бурьмысьтра прєз листь свои до сєбє, до Нєсьвича, возва[.]шы*, юного там пєрєдь собою киямы и юбухамы юкьрутьнє и нємылосєрнє прєз гаидуковь своих, при ючєвшсьтои своєи бытьносты зьбиль и змордоваль. Знову потом, в року тшсєча шєсдасоть трыдцать дєвятом, за того жъ пана бурькграбєго юпачънымъ уданьємь и юскарьжєньємь его мл. панъ брасълавъскии дракгановъ и гаидуковъ своихъ з розъмаитою стрєлбою югънысътою, подъ юсмъдєсятъ чловєка, на домъ шляхєтаного Васыля Ярмогєна, писара воитовъского тутєишого володымєрского, кгвалътовъте, годынъ зо тры пєрєдє дъ^мъ насълавъшы и юного з ложка юд жоны такъ яко спалъ възявъшы, и путо конъскоє на ногы вложивъшы, а стрычъками руки звєзавъшы, и на возъ ужє на то умысълнє с парою конєи зготованыи въсадывъшы, и розсажоными конъмы до Нєсвича, до сєбє, годынъ с чотыри на дєнъ въ нєдєлю, есчє пєрєдъ юбидом припровадывъшы, юного такъжє при ючєвьісмои своєи бытъносты чотыром гаидукомъ трыматы, а двомъ двєма киямы юд шыи ажъ до стопы ножьноє прєз вєс прєтяг тила его разовъ килкасотъ, а зособъна въ подошвы килкадєсяда разовъ топорысъкамы секирчаными гаидуцъкими задаты казавъшы, часъто [...]* слова (:** кгды сє вымавялъ и просилъ, ижъ намнєи [...]*** его мл. нє естъ винєнъ:) *, грозилєс ми королємъ и лисътом // [631] и листам его заручъным: «нєхаи жє тєбє тєразъ корол и листъ его заручъныи з рукъ моихъ юдоимєда», мовячы повътаралъ. Збивъшы и зъмордовавъшы и добрє ужє нє конаючого тымъ жє гаидукомъ до турмы тамочънєи, в том замку его мл. будучои, затесъты и въкинуты казалъ. А потом, ужє ввечоръ*, с тоє турмы юного выволочы казавъшы, знову быты казалъ, азъ* залєдъвє за прозбою слугъ своихъ, юд того такового прєдсєвъзєтъя своєго затрымавъшысє, до изъдєбъки* кухєнъноu юного занєсъты и каиданы на ногы вложиты, а до вартованъя и стєрєжєнъя юного чотырохъ гаидуковъ своихъ, абы нє утєклъ придавъшы, в том таковом вязєтаю тяж’кимъ лєдвє нє конаючого юд тоє-тамъ нєдєли прєз вси дны ажъ до пятъныцы и въ самою пятъныцу далєи нижъ до полудъня трымалъ, и залєдъвє его ажъ за прыезъдомъ и прозбою зошлоє нєкгды урожоноє ее мл. панєє Анъны з Ювълочыма Ерынои Будзишєвъскои, мєчъныковои волынъскои, котороє справы розъмаитыє записы и привылєя в повєрєнъю своим и схованъю у сєбє под час юдезъду еє мл. до маетъносты въ князтвє Смолєнъскомъ будучое м енованыи писар в дому своимъ мелъ, выпустилъ, заказавъши ему юдънакъ и загородивъши срокго под горломъ, абы ю томъ таковомъ своимъ битъю, дєспєктає и вязенъю никому не повєдал, и ю то правъне не чинилъ. Зачимъ неборакъ, юхраняючи юстатъка здоровя своего, таковому росказан[..,]* его доситъ чинячи, и до того часу молчитъ. Знову [.]* въпєрєд панъ буркграбя мимо декрет[..,]* // [631 зв.] а воитовского и лавъничого, и ужє юд тыхъ декретов выточоною до анъгевдссора его мл. пана суди апєляциею въ справє пановъ Птевъского и Порадєвъского Маркови Кинъплєвичови, месъчанинови добре юсєлому заданое, того-то Марка кгвалътовне гаидукомъ до замъку припровадити казавъши, юного знову с тими жъ вышеи меноваными юсобами повторе водлугъ уподобаня своего мимо юбороны его, де инъкомъпєтєнъциа фори вношоное, судилъ. А потом за поневолною апєляциею, юному до самого его мл. пана браславъского допусчоную, и самъ его мл. пан браславъским, мимо юбороны того-то Марка вышеи менованые, декретоваль и за таковыми декретами вязєню замъковымъ далєи ниж пулърока вязили и тримали. Потомъ того жъ знову Марка повторе по д виточоною въ справє юному юд жидоеки тутошънее володимєрское заданое юдъ суду бурмистровъского и радецъкого володимєрского за Дворомъ его кор. мл. апьпєляцию ютамъ за Двором есчє прєз декретъ суду Асьсєссорского не децидованую, самъ его мл. пань браславъскии, туть у Володимєри будучи, менованои жидовьце на всихь рєчахь его фаньтовати допустиль и росказаль, якожъ и самою рєчью з росказаня пана буркграбего вси р ечи его, што ихь толко мель, юдь мала до вєля гаидуци побравьши, до замьку запровадили и пану буркграбему до рукь юддали. И самь менованыи Марко залєдвє до кляшьтору ушєдши, потомь з места з жоною в там толко юдиню, яко ходили, проч поголи. Знову потом самь жє его мл. пан браславьскии Даниеля Раевича на юпачное уда[...]* юскарженьє жида тутошьнего поневолне [...]** час быданости своее туть у Володимєри пєрєдь // [632] пєрєд сєбє станути казавьши, декретоваль и тымь-таковым декретом своим выкладовь правьныхь тому жидови, которые пом ененыи жидь прєз д екреда суду тутошнего зємьского на иньстаньцию иньстикгатора менованого суду рациюне виюлятє прєз него сєкуритатис юдициюрумь зраненьємь умысльным кухарки менованого Даниеля косою в руку, под час суденя сє рокое зємьскихь понесль вєрнути пядадесяда золотых юному, а [,..]бє*** вины тридцада талярое дати казаль. Якожь и самою речью власною менованыи Ра евичь тому декретови во всимь поневолне учинити мусєль * и учиниль. Которымы таковыми вышеи менованых урядовых юсобь людеи деспєкьтами и невиньнеми анькгариами иньшыи мєньшыи месчане и юбыватєлє тутєиши, прелякьши и престрашивьшисє, любо мало не счоденьными барзо тяжькими и вєликими невиньными, и неправьными винами, везєнями и бытями, горшими и тяжькими, нижєли подданые д едичные у пана своего дедичного. Вєнць при томь и вымысльнеми подадаками и коньтрибуциами, шацуючи кожьдого з нихь зюсобна маеданосда его всю, а то всє на розьные подадаки его мл. пану браславьскому и подеимованемь его мл. самого зо всимь дворомь его мл., за кождьім разомь куди-колвєкь по потребє своеи прєз Володимєр и самь, и тамь едучого постановлє[.]* зневолєни и стиснени, будучи кожь[...]* наименьшого словичка и долєгливост [...]* // [632 зв.] пєрєд жадною юсобою и чоловиком вынурити и юповидати не смиюда и боюдася. Надь то на розные ремєсники месцькие цеховые, яко кравьцое, кушнеровь и иньшихь розмаитых цеховыхь его мл. пань [.]славьскии* прєз пана буркграбєго розмаитие роботи на двор и слугь своихь: барвы робыти и подшивати, частокрода накидаючи, николи имь за тые-таковые роботи ихь ничого не даеть и не платить, и коли которые з них ю заплату упоминаються, - киями юд его мл. грозять. До того цєховь двох, шєвьскии и кушнирскии, до угодь и постановлєня, неслушных вилкером и коньфирмациюмь ихь протиеных, з жидами тутошьными володимєрскими его мл. пань браславьскии самъ прєз декрета своє приневолилъ и примусилъ на пєрєкупьни и пєрєкупьки масъла, сиры, цибулє и ювьсы, на гостиньные домы рыньковые гьнилые, людаякие, старые и спорохналые кгвалътитъ и такъсою сюбе уподобаною его мл. панъ браслаеским прєз пана буркграбего и Момсєевича накидати кажє и накидеетъ*, и з ютое такъ яко хочєда платити собє и пинязи давати з вєликимъ утяжєнтємъ** и плачємъ убогихъ люд ем кажеда. Панъ буркграбя зас меди, пива, такьжє на Ринъку у резниковъ мяса, у пєкаровь хлєбы, у рибаковь риби и раки, и иньшие влєлякие*** розмаитые ярины. На юстатокь и у юбьцихь людем розмаитых, на торги и ярмарки приезджаючих, розные [,..]ры * ему сє толко подобаюда и потрєбныє суда [...]тъ* прєз помененого Момсєевича и гамдукое // [633] гамдуковь замьковых правє уставичне бєрєть и николи за жадьную рєчь никому ничого не платида, зачимь тутошъные юбыватєлє и мєсьчане юд того [,..]зо* нисчєюда и убожєють, а юбьцие зас люде на торги и ярмарки тутоданые для такового неслушьного и нового н езвычамного утяжєнья езьдити и збєратисє не смиють и не хочуть, прєз што вси месчане барзо убожєюда и внивєч сє юборочаюда. Тоть жє пань буркграбя вь юрисдикьцию вомтовьскую и радецькую, до которое намнем ничого водлуг правь и привилєевь тутошьных мємских не маеть и не налєжить, кгвальтом сє вдираеть, месчань кгвальтом до сєбє, ихь коморниковь и юбьчих м есчань-гостєм и купьцое гамдукомь частокрода провадити и тамь, в замьку, пєрєдь собою имь понєволне вь неналєзннж своим суде судити и справоватисє примушаеда судить, и вины незносьные, н еправные бєрєть и выневаляеть. Лєньтвомтови зас, бурмистрови и рамцом яко за прєдєцесьсора его мл. пана суди, такь и тєпєр ужє за дєржави самого его мл. пана суди того вомтоества под час кожьдого торгу и ярмарку не толко гостєм юбьцых-месчань, алє на юстатокь и тутоданых коморниковь и коморниць, у месчань коморами мешкаючих, и люзныхь простого стану людем завше киями и обухами такь самь прєз сєбє, яко и прєз посланьцовь своих Момсєевича и гамдуковь, грозячи, судити заказуеть и заборо[...]*. На юстатокь, коли-колвекь [.]* // [633 зв.] на зимованьє и становиско туть до Володимєра приходять, - за кожьдым разомь юным пань буркграбя того свого Момсєевича, абы кажьдому з жольнерое господы и счобогадашихь месчань, на юстатокь и тых, домы которых з давных часовь волными юд господ жольнєрских бывали, указоваль, и абы месчань всихь незносными и тяжькими стравованьємь и стациами утяжали и нисчили, сукгькгєруючи, направуеда и подусчаеда. И самь, умысльне змовивьшисє впрод з жольнєрами, стацие незносные рькомо то з мємское стороны, зичливим сє быти показуючи*, становить и до даваня юных жольнєромь месчань убогихь примушаеда и приневаляеть. А коли зас ужє жольнире з миста и становиска своего вь тягненьє до обозу выходячи, водлуг трибу давного у бурмистровь и радець атєстации потребуюда, а юни дати имь не хочуть и збраняюдасє, - тєдьі в особє юныхь самь пань буркграбя таковые атєстацие доброго и спокомного сє захованя прєз них противко месчаном, бєручи за то юд ихъ мл. паное жольнирое розмаитиє подарки ку шкоде убогимъ месчаномь, даеть. До того тот жє пан буркграбя частокротъ кгволи своее приватное потрєбє и юбороне до тых тутошныхь шостаковых гаидуковъ за прозбою и писанъємъ своим юд его мл. пана браславъского дворъныхъ его мл. гамдукое по килкудєсять чловєка туда [,..]о Володимєра спроважаючи, на мєсчановь [,..]ля кормєня и поеня юныхь насилаеть [...]. Спєциалитєр прошлое зимы, на початку // [634] початку року тєпєрешьнего звадивьшисє приватне зь его мл. паном Марцином Коренецьким на ставє зименьским юколо рибь, прєз уданьє свое юпачне [,..]исаньє4* до его мл. пана браславьского, жє якобы на власном ставє замьковым з стороны его мл. пана Корєнєцького мено месчанина юдьного забити, а другого з кулко гамдукое замковых (с чого всєго инь рєрумь натури намнем не было)5* смєртєлне посєчи и покаличити, килкадесят пєхоти туть до Володимєра спровадивьши и у месчань юным всимь станути казавьши, килка днем6* юных туть за мєскимь коштом, стравованемь и поеньємь непотребне кволи своем приватное юбороне и юхроне противко его мл. пану Коренецькому трималь. До того кварту до Рави з староства тутошьнего Володимєрского месчаном тутошьнымь ихь власным коштомь и коньми прєз килка лєть юдвозиты и юдпроважати кгвальтоене примушаль и приневалаль. Шостакое зас вьішєм м енованых, если коли менованые мєсчанє для убозтва своего прудко выбрати не могли, и прєз килка недел юные7* у сєбє надь замероныге кресы затримали, - тєды заразом за даньємь знати ю том собє прєз помєненого пана буркграбєго своего его мл. пань браслаеским дракганое и гамдуковь своих дворныхь, туть до Володимєра зєслаеши, по килкудєсять конем юным в домах бурмистроеских по килкунадцети чловєка станути господами и стравовати юныхь и конем ихь вшелякими достатьками и потребами еденє[.]8* и пиятя дотол, ажь бы тые вси шоста[.]9* приневалаль и примушаль. Якож и са[...]10* частокроть насыланя тыхь др[...]п* // [634 зв.] и гамдуковь своих ажь и до того часу бывают и диются. Менованым зас пань буркграбя сєдми мєсчановь тутошьныхь, в Риньку мешькаючих юбьмєжу з собою, поневолне до браня прєз нихь кож[.]12* толко по пятидєсять золотых полских юдь жольнировь немєцьких, становиско свое по д тамь-тоть час туть у Володимєри маючихь, а то за неюсторозное13* прєз тых жольнировь, господами у нихь стоячих, вьночи запалєньє и до кгруньту попалєньє домовь ихь, [.]14* добре и богато будованых, змовивьшисє з капитаном м енованое хоругви и подарки юд н его собє богатие побравьши, кгвальтоене приневолиль и примусиль. Тоть жє пань буркграбя ужє в року тєпєр идучом тисєча шєстсот чотирдєсят чєтвєртомь славєтного Фєдора
Карацєвича, злотника и лавъника присяглєго, в Вєликую пятницу в замокъ до сєбє вєзвавъши и роботу свою розмаитую юному кгвалъто.м робыти яко наипрудъшеи днъємъ и ночою росказуючи, ижъ сє мєнованью золотникъ инъшою першою роботою ужє собє заплачоною костелною и короткостю часу для наступуючихъ святъ хвалебъных з Маргвых Въстаня Сына Божого своих руских вымавялъ, киями и обухами юкрутъне и немилосерне* збивъши и столъкъши, и до туръмы замъковое злодеискоє всадивъши, в юнои того зслотника** пред целый тот денъ вышеи менова[...] *** такъже целую ночъ и тежъ прєз увесъ [..,] * [...]єликоє* соботи ажъ до заходу слонъца [,..]* и неволилъ. До того его мл. панъ браславскии // [635] браславъскии, не конътентуючисе вышеи юписаными кривдами, месчаном убогимъ тутошънымъ за староства своего починеными, але [,..]* на юстатокъ пустивши тое староство свое его мл. пану сынови своему, и уже з него самъ вызувшисе, напрод при впроваженю менованого его мл. пана сына своего на тое староство тутошное не толко самъ у розных месчан пива, меди и вина кгвалъто.м на тот вязъдъ брати казалъ, и брано, але тежъ под тот таковыи час и панъ буркграбя в власным дому воитовском судовым бечекъ две меду кгвалътоене взялъ и на свои пожитокъ юбернулъ. До того есче его мл. панъ браславъскии, уже намнеи ничого не належачи до староства тутошнего, по килка разовъ и самъ и тамъ презъ Володимер ездячи, и внизъ часомъ на попас, а часомъ и на ноцълег ставаючи, себе самого и увес двор свои вшеляким кошътом и достатками месчаномъ убогимъ подеимовати приневалялъ и примушалъ. И юдного разу в року теперешнем, едучи пред Володимеръ, Федора Фортуну, месчанина, пред декретъ протестантов воитовскии до везеня ратушъного запевне ексъцесса его и за то, ижъ мисто запалити перехвалалъсе, юсажоного, приневоливъши бурмистрови до то[...]*, абы турму тую юдомъкнули и юного волно выпустили, - волно пустилъ. На юстат[...]*, уже тепер свижо под час суженя се ро[...]* теперешныхъ земъских святомих[.]*, дня третего мсца ноябра при[...]*, // [635 зв.] тутъ до Володимера, и на ноцълег станувъши, себе самого и увес двор сво и вшелякими достатками и потребами юпатровати и подеимовати приневолилъ, и примусилъ.
Которыми-то таковыми яко вышеи юписаными, такъ и инъшими розмаитими, незносными анъкгариами и инъегриами его мл. панъ браславъскии и панъ буркграбя яко протестанта самого, такъ и менованых месчанъ убогихъ тутошныхъ, незносне утяживъши и покривдивши, противко привилеемъ волности и свободам, мисъту тому наданым, и праву воитовъскому конътравенаенъдо, в заклады, в привилеяхъ заложоные, попали и шкоды барзо веле яко самому протестанътови, такъ и убогымъ месчаном, которые позвами ликвидованые будуть, начинили. Волную теды поправу протестансъ и тые такъ-тое теперешное протестации своеи яко и инъшое волное чинєнъє и инъшые кривъды, и бєзправя, о которых напотом протєсташь взялъ бы видомосда, в зупєлное моцы собє юстрєгши, етъ про прємиссиссє етъ цивєс инъфоро фори юрє актурос <вфъфєрєнъдо афектовалъ на тода часъ абы его мл. тая протєскгация принята и до книгъ нинешънихъ записана была.
Ко[...]* естъ принята и записана.
ЦДІАК України. - Ф. 27. - Оп. 1. - Спр. 39. - Арк. 626-635 зв. Оригінал.
Анотація володимир волинський самоврядування громада
Володимир Кравченко (Київ). До історії взаємин володимирського міщанства зі старостинською адміністрацією у 40-х роках XVII століття
У передмові до документа висвітлено його структуру та причини запису до книг Володимирського земського суду. Документ містить цінні історичні відомості до історії самоврядування в місті Володимирі-Волинському та представляє складні й конфліктні взаємини міської громади з місцевою старостинською адміністрацією у 40-х роках XVII століття.