Визначення ролі наукових установ, істориків мистецтва і архітектури, реставраторів у збереженні і дослідженні пам’яток. Ознайомлення з історією розвитку охорони об’єктів культурної спадщини. Розгляд процесу керівництва пам’яткоохоронною справою.
Аннотация к работе
У статті розглядаються питання охорони нерухомої історико-художньої спадщини в Україні у середині 1940-х - середині 1960-х років, висвітлюється роль наукових установ, істориків мистецтва і архітектури, реставраторів у збереженні і дослідженні памяток. Вона включала до себе, серед іншого, Управління охорони памяток культури і старовини при Комітеті у справах культурно-освітніх установ (історія, археологія, мистецтво), а також відділ охорони памяток при Управлінні у справах архітектури (архітектура й повязані з ними твори монументального живопису і скульптури). Для координації роботи державних органів, контролю за обліком і збереженням історико-культурної спадщини у 1946 році була заснована Урядова комісія по охороні памяток культури та старовини при Раді народних комісарів УРСР, яку очолив відомий поет і громадський діяч Микола Бажан, на той час заступник голови Ради міністрів УРСР. Упродовж 1945 року було детально обстежено 450 памяток зодчества України, чим була надана значна допомога органам охорони памяток. Загалом у 1944-1945 роках в Україні було обстежено і поставлено на державний облік понад 2 тис. памяток архітектури, проекти відбудови та реставрації розроблялись для 93 памяток.