Зростання потреби в продуктах перекладацької діяльності. Дослідження сучасних українських перекладознавців, присвячені редагуванню перекладів. Основні підходи до вивчення й вирішення проблеми редагування відтворених текстів у вітчизняній лінгвістиці.
Аннотация к работе
ДО ПИТАННЯ РЕДАГУВАННЯ ПЕРЕКЛАДІВ У СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВІ Воєвутко Н. Ю., Анотація. У статті проаналізовано дослідження сучасних українських перекладознавців, присвячені редагуванню перекладів. Окреслено підходи до вивчення й вирішення проблеми редагування відтворених текстів у вітчизняній лінгвістиці. переклад редагування текст лінгвістика Ключові слова: переклад, редагування, редагування перекладу, види редагування, норма, перекладацька норма. Однак саме редакційно-видавнича підготовка перекладних видань уважається однією з найскладніших, адже потребує від редактора додаткової підготовленості в галузі перекладознавства. Як зазначає В.В. Губарець, «тільки в поєднанні таланту перекладача і таланту редактора з’являється досконало відтворений текст, який із вдячністю сприйме читач» [1, с. Фундаментом сучасного українського перекладознавства для побудови нових українських перекладознавчих студій можна вважати доробок В.В. Коптілова [2], який зумів узагальнити дослідження попередніх епох, зокрема аналіз перекладу, що проводили І.Я. Франко та М.К. Зеров, етапи перекладу, які визначали Іван Кулик та О.М. Фінкель, стилізацію, на яку свого часу вказував В.М. Державін, і запропонувати дослідження нового типу, спрямовані не від літературного твору до мови, а від лінгвістики, структури мови до конкретного літературного вжитку. Дослідники розглядають редагування відтворених текстів (тобто перекладів) як один із аспектів редакційно-видавничої справи (В.В. Губарець [1], О.В. Ребрій [8], М.С. Тимошик [9; 10; 11], Д.В. Міронова [12; 13]).