Дослідження підходів щодо визначення поняття, завдань і значення досудового врегулювання спорів. Аналіз проблеми відповідності обов’язкового досудового врегулювання спорів конституційному праву особи на судовий захист, а також шляхів її вирішення.
Аннотация к работе
До питання про порядок досудового врегулювання господарських спорів Рудь Г.І., студентка Київський національний університет імені Тараса Шевченка, вул. Володимирська, 60, м. Київ, Україна Анотація Досліджено правову природу й загальні засади здійснення досудового врегулювання господарських спорів в Україні. Ключові слова: альтернативне вирішення спорів, господарський спір, досудове врегулювання господарських спорів, претензія, суб’єкт господарювання. Інститут досудового врегулювання господарських спорів неодноразово становив предмет наукового дослідження видатних учених, серед яких можна назвати таких: О.А. Беляневич, Т.С. Дунайло, О.П. Подцерковний, В.В. Рєзнікова, В.Д. Чернадчук, В.С. Щербина та інші. Найбільш вдалим, на нашу думку, є визначення, запропоноване В.В. Рєзніковою, за яким досудове врегулювання господарських спорів являє собою сукупність заходів, які підлягають здійсненню стороною, права якої порушено, для безпосереднього вирішення спору, що виник, зі стороною, яка є порушником майнових прав чи інтересів [2, с. Очевидно, таку тенденцію започаткувала поява першої редакції Арбітражного процесуального кодексу України від 6 листопада 1991 р., за яким доарбітражне врегулювання спору зводилося до пред’явлення письмової претензії, що було підтримано законодавцем у чинній редакції ГПК України.