Вплив кабінету міністрів С. Стамболова на становлення політики протекціонізму в Болгарії. Збереження чинності всіх протекціоністських правових актів в період правління наступних урядів. Аналіз ефективності застосування протекціоністських принципів.
Аннотация к работе
Автор зазначає, що заходи по підтримці вітчизняного виробництва, основи яких були закладені урядом «стамболовістів», знайшли подальший розвиток наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. Князівство перебувало у васальній залежності від Османської імперії, а його торгові взаємини з іншими державами регулювалися Берлінським трактатом 1878 р., стаття 8 якого передбачала безмитний транзит товарів через територію Болгарії та забороняла змінювати в односторонньому порядку розмір мита (непрямого податку) на імпортну продукцію. У нормативному документі прописувалися питання, які уряд через міністерство мав змогу врегульовувати з палатами: про залізничні й митні тарифи та податки; про надання консультацій у сфері податкової політики; про необхідність прийняття нових законів чи внесення змін і доповнень до діючих, що стосувалися безпосередньо торгівлі, індустрії і ремесел; про заснування відповідних установ господарського характеру; про проблеми «приватних осіб і суспільних прошарків чи загальних інтересів країни». За інформацією, що містилася у петиціях, які регулярно надходили на адресу влади, індустрія і торгівля Болгарії не мали можливості для розвитку, оскільки в країні не існувало вільної конкуренції, а наближені до влади промисловці, на відміну від інших, знаходилися у привілейованому положенні. Їхня газета «Свобода» у своїх публікаціях чітко визначала партійну позицію відносно торговельних взаємин з іншими країнами, застерігаючи уряд про недопущення «зниження митних зборів з іноземного товару», що безперечно «...призведе до остаточного знищення ремісників та сприятиме послабленню вітчизняної індустрії», у результаті чого, як запевняли журналісти, «в Болгарію хлинуть заморські товари, а наші просто гнитимуть» .