Чинники та обставини створення системи професійної музичної освіти на Дніпропетровщині як основи формування піаністичної школи. Характеристика виконавської, педагогічної, суспільно-просвітницької діяльності провідних представників піаністичної школи.
Аннотация к работе
В проблематиці дослідження українського піаністичного мистецтва важливе місце займає комплекс питань про регіональні фортепіанні школи, повязаний з питаннями естетики, теорії, історії культури країни. Мало вивченим є також питання про взаємодію, взаємовплив центрів музичної культури в Україні. Формування й розвиток української піаністичної культури XIX-ХХ століть поки що не знайшли монографічного відображення в науковій літературі, хоча існують численні розвідки з проблем фортепіанного виконавства та педагогіки (Н. Що ж стосується історії генезису та розвитку Дніпропетровської піаністичної школи, виявлення причин та обставин даного історичного процесу, художніх педагогічних та інших особливостей цієї школи, то вони поки що не отримали спеціального дослідження. У дисертації використано такі методи дослідження: історико-культурологічний підхід (в теоретичному трактуванні понять „фортепіанна школа”, „піанізм”, „музична традиція”, у вивченні властивостей регіональної культури); метод порівняльного стильового аналізу та загальний системно-структурний підхід (при розробці робочої теоретичної моделі піаністичної школи, у дослідженні художньо-виконавської, педагогічної та культурно-просвітницької діяльності провідних представників фортепіанного мистецтва Дніпропетровщини); методи джерелознавства як історичної дисципліни (у вивченні генезису, розвитку та сучасного стану музичної культури регіону, в дослідженні біографічних даних діячів фортепіанної культури).Бородіним, який запропонував розрізняти: 1) школу як освітню структуру чи творчий колектив, очолюваний крупним музикантом; 2) школу як напрямок в мистецтві, що може мати національний або інтернаціональний характер; 3) школу як методичну систему конкретного педагога. Вказуючи на структурність та багаторівневість феномену виконавської школи, вони розрізняють: а) школу як єдність учнів навколо засад видатного вчителя, що виникла під впливом і як результат його діяльності; б) школу як ненавмисно, силою історичних обставин, сформований напрям у мистецтві. Відносно цих параметрів оцінки різні піаністичні школи виявляють значну варіативність: а) можуть бути більш або менш консервативними чи творчими, здібними до розвитку; б) можуть мати більш або менш визначені ознаки єдиного виконавського стилю; в) представники школи можуть бути обєднані властивостями виконавських дій, або якістю музично-культурної діяльності, або тим і другим; г) успадкування певних якостей піанізму може здійснюватися на основі систематичних занять з педагогом, або шляхом самостійних занять за допомогою підручника, посібника, дидактично упорядкованої збірки творів (тобто учбової літератури, яка здавна слушно зветься “школою гри на інструменті”). На основі представленого розуміння поняття та сформульованих положень визначаються основні аспекти дослідження історії та сучасного стану фортепіанної культури регіону Дніпропетровська: 1) Аналіз культурно-історичного процесу, умов, необхідних для зародження регіональної піаністичної школи (зокрема, процесу зародження інтересу в суспільстві до європейської професійної музики, культурної потреби в піаністах-аматорах та професіоналах, умов використання фортепіано, наявності інструментів даного виду в регіоні; діяльність в регіоні кваліфікованих майстрів-виконавців та педагогів). У висновках Розділу 1 стверджується, що 1) дисертаційна тема знаходиться в контексті певної традиції спеціального теоретичного дослідження проблематики, що охоплюється загальною категорією “піаністичної школи”; 2) зміст даної категорії відбиває розвинену та багаторівневу структуру виконавської школи як явища музичної культури, 3) феномен піаністичної школи дозволяє будувати різні типології, виділяти різні сторони та елементи, по-різному розглядати умови виникнення, напрямки розвитку, масштабність, художні виміри піаністичних шкіл; 4) головне культурне призначення піаністичної школи визначене як функціонування в якості специфічного “механізму” мистецької традиції; 5) здійснений теоретичний аналіз дозволив визначити головні напрями вивчення конкретного історико-культурологічного та методичного матеріалу.“Загальні тенденції творчих звязків” на початковому етапі розвитку Катеринославської піаністичної школи (1898-1923 рр.), поряд з Петербурзькою, простежується вплив Московської піаністичної школи. З 50-х років училище відвідали професори Московської консерваторії: Г. Шепелевський проявив себе як талановитий педагог і виконавець (виступав як соліст і ансамбліст), лектор, автор багатьох музично-критичних статей і рецензій у місцевій та столичній пресі. Гордон була викладачем музичного училища по класу спеціального фортепіано, камерного ансамблю і педагогічної практики. Її педагогічному стилю були властиві уміння глибоко проникнути у авторський задум твору, глибоке знання можливостей фортепіано, спрямування уваги учня на дрібні, але важливі деталі тексту.“Творчі звязки з музикантами Київської консерваторії” простежуються особливості впливу представників Київської музичної культури на розвиток