З"ясування поглядів вченого на проблему взаємозв"язку між духовною культурою епохи і її філософською думкою та на проблему "національної філософії". Аналіз історико-філософської концепції Д. Чижевського та концепцій російських істориків філософії.
Аннотация к работе
До таких мислителів відноситься і Дмитро Іванович Чижевський - видатний славіст, україніст, історик філософії і філософ культури. Йому належить також фундаментальне дослідження про мислителя, з іменем якого пов”язують один з найвищих злетів філософської думки східнослов”янських народів - Григорія Сковороду, а також численні праці з історії російської, чеської та словацької філософії та культури. В історії української гуманітарної думки ХХСТ. ім”я Д.Чижевського стоїть в одному ряду з іменами таких її визначних представників, як М.Грушевський, С.Єфремов, В.Липинський, О.Пріцак та ін., для яких дослідницька робота була формою служіння національній культурі, обстоювання її самобутності. З цього погляду наукова спадщина Д.Чижевського актуальна ще й тому, що він, як історик філософії, одним із перших звернувся до проблеми національної специфіки філософської думки, до питання про існування філософських рефлексій в духовній культурі тих народів, які традиційно розглядалися і сприймалися як “нефілософські”, такі що лишилися осторонь магістрального шляху розвитку світової філософської думки (східних і західних слов”ян). Важливу роль в цьому відношенні відіграли публікації В.Лісового, В.Горського, Т.Закидальського, А.Хруцького, В.Янсена, О.Пріцака, І.Шевченка, завдяки яким ім”я вченого було фактично повернено з небуття, здійснено всебічний грунтований на значному масиві першоджерел, аналіз його світогляду та наукової спадщини (роботи В.Лісового, В.Горського).У першому розділі “Методологічні засади історико-філософських досліджень Д.І.Чижевського” дається загальна характеристика світогляду вченого і тих теоретичних джерел, під впливом яких він формувався, висвітлено основні напрями і засади його філософських, культурологічних та літературознавчих досліджень. Він не прагнув до створення всезагальної завершеної філософської системи, водночас, одною з ключових проблем його досліджень було питання про співвідношення між універсальним, всезагальним і конкретно-індивідуальним, унікальним в культурі. Принциповою методологічною засадою досліджень Д.Чижевського в галузі історії філософії виступає теза про приналежність слов”янських культур до антично-європейської культурної традиції. Показано, що грунтуючись на ідеї європейської приналежності української культури та ідеї національної філософії дослідник поставив проблему становлення і розвитку національної філософської традиції на Україні. Свого найвищого розвитку бароковий стиль філософського мислення досягає у творчості Григорія Сковороди - фундатора як української так і російської філософії у власному значенні цього слова, і, зокрема, самобутньої концепції “філософії серця”.Внесок Д.Чижевського у вивченні філософії Григорія Сковороди є досить вагомим і значним.