Особливості та частотні співвідношення істеричних синдромів у хворих з невротичною істерією. Класична клінічна типологія розладів. Психопатологічний метод та експериментально-психологічні методики дослідження дисоціативних проявів в рамках істерії.
Аннотация к работе
В умовах переходу вітчизняної психіатрії на нову класифікацію МКХ-10, в якій конверсійні невротичні симптоми зведені в одну рубрику з “позаневротичними” по своїй природі дисоціативними розладами, перевірка сучасних клінічних гіпотез щодо дилеми “дисоціація - невротична істерія”, рівно як і випрацювання адекватного розуміння цієї дилеми в загальноклінічних традиціях, постає як одне з найбільш актуальних питань сучасної теоретичної та практичної психіатрії. Вперше проводиться спеціальне сфокусоване дослідження дисоціативних проявів в рамках істеричних розладів суто невротичного регістру: на репрезентативному матеріалі, з використанням сучасних експериментально-психопатологічних методик, зясовані місце та роль проявів дисоціації у хворих з істеро-невротичними розладами. У дослідження відбирались пацієнти з істеричними розладами невротичного регістру, тобто виключались хворі: а) із ознаками маніфестних ендогенних психозів; б) із ознаками латентних форм ендогенних захворювань; в) із наявністю органічного ураження ЦНС; г) з іншими невротичними (не істеричними) розладами. Цю групу склали 90 хворих (73 жінки, 17 чоловіків), з них із дослідження виключено 8 пацієнтів, які при детальному обстеженні виявили інші діагнози (по 1-му випадку - психопатія параноїдна, невроз настирливостей, маніакально-депресивний психоз, церебральний атеросклероз; 4 випадки - малопрогредієнтна шизофренія). В результаті, на другому етапі нами обстежено 93 пацієнти (76 жінок, 17 чоловіків), з них 8 хворих виключено з подальшого дослідження в звязку з невідповідністю нозологічного діагнозу (по 1-му випадку - психопатія експлозивна та шизоїдна; 2 випадки невроз настирливостей; 4 випадки - малопрогредієнтна шизофренія).Класична клінічна типологія невротичних істеричних розладів, залишаючись і надалі евристичною та психопатологічно валідною, створює можливість для уточнення синдромальної структури кожного з 5-ти базових типологічних варіантів істеро-невротичного синдрому шляхом субєктивного ранжування скарг хворими. При цьому виявлено, що провідними скаргами, та відповідними до них симптомами є: при істеро-конверсійному синдромі - психалгії, аномальні відчуття (псевдопарестезії), globus hysterikus, розлади моторних функцій; Клінічні класичні методи діагностики з розподілом невротичних істеричних розладів на 5 типологічних синдромальних варіантів виявляють дисоціативні порушення в 5,5 % та 7% випадків з усіх обстежених хворих з істеричним неврозом, за результатами першого клініко-синдромологічного та другого клініко-експериментального етапів дослідження відповідно. Спеціальні, сфокусовані на виявлення дисоціативних проявів та загальноприйняті в міжнародній психіатричній практиці, методики - скринінгова DES та клінічне напівструктуроване інтервю DDIS при їх валідизації в Україні на популяції 1056 здорових осіб не виявили жодних транскультуральних статистично значимих відмінностей від стандартних показників, а отже, можуть повновартісно та адекватно застосовуватись у вітчизняних дослідженнях. Дисоціативні прояви, виявлені серед хворих з істеро-невротичними розладами скринінговим методом DES складають 17,6 % “явних” та 24,8 % субклінічних випадків, а при додатковому поглибленому вивченні за допомогою DDIS - 24,4 % і 51,2 % випадків відповідно.
Вывод
Класична клінічна типологія невротичних істеричних розладів, залишаючись і надалі евристичною та психопатологічно валідною, створює можливість для уточнення синдромальної структури кожного з 5-ти базових типологічних варіантів істеро-невротичного синдрому шляхом субєктивного ранжування скарг хворими. При цьому виявлено, що провідними скаргами, та відповідними до них симптомами є: при істеро-конверсійному синдромі - психалгії, аномальні відчуття (псевдопарестезії), globus hysterikus, розлади моторних функцій;
при істеро-іпохондричному синдромі - думки про соматичну хворобу, тривога, страх за своє здоровя, прояви вегетативної дисфункції, астенічні розлади;
при істеро-тривожному синдромі - немотивована тривога, страх, що рідко доходять до паніки; відчуття задухи, серцебиття, зупинки серця;
при істеро-депресивному синдромі - відсутність настрою, зниження інтересу до життя, що поєднуються з тілесною симптоматикою;
при істеро-дисоціативному синдромі - дереалізаційні та деперсоналізаційні прояви.
Клінічні класичні методи діагностики з розподілом невротичних істеричних розладів на 5 типологічних синдромальних варіантів виявляють дисоціативні порушення в 5,5 % та 7% випадків з усіх обстежених хворих з істеричним неврозом, за результатами першого клініко-синдромологічного та другого клініко-експериментального етапів дослідження відповідно.
Спеціальні, сфокусовані на виявлення дисоціативних проявів та загальноприйняті в міжнародній психіатричній практиці, методики - скринінгова DES та клінічне напівструктуроване інтервю DDIS при їх валідизації в Україні на популяції 1056 здорових осіб не виявили жодних транскультуральних статистично значимих відмінностей від стандартних показників, а отже, можуть повновартісно та адекватно застосовуватись у вітчизняних дослідженнях.
Дисоціативні прояви, виявлені серед хворих з істеро-невротичними розладами скринінговим методом DES складають 17,6 % “явних” та 24,8 % субклінічних випадків, а при додатковому поглибленому вивченні за допомогою DDIS - 24,4 % і 51,2 % випадків відповідно. При цьому показники дисоціативних проявів, що досягають нижньої межі психопатологічного симптому і становлять відповідно, згідно DES - 17,6 %, а згідно DDIS - 24,4 %, статистично співставимі (t = 0,93).
Відмінність між класичною типологічно-синдромальною кваліфікацією та спеціальними методиками DES та DDIS дослідження істероневротичних синдромів за ознакою “дисоціація” полягає в субєктивній індиферентності, тобто “несимптомності” та незначимості дисоціативних проявів на фоні інших істероневротичних симптомів, про що свідчать виявлені нами каталоги головних субєктивних скарг хворих з істеро-невротичними синдромами.
Дисоціаціативні прояви та схильність до них істероневротичних пацієнтів вказують на особистісний компонент невротичної істерії. На користь цього свідчить співпадіння частоти клінічного виявлення у даних пацієнтів ознак коморбідного (“спряженого”) з істеричним неврозом гістріонного (істеричного) розладу особистості (72 % за даними першого етапу) та показників експериментальної діагностики дисоціативних проявів (76,5 % за даними другого етапу t = 0,068).
Результати проведеного дослідження з урахуванням даних клінічної типологічно-синдромальної кваліфікації істероневротичних розладів, спеціальних методик обстеження DES i DDIS, а також даних вивчення контрольної групи з високою достовірністю підтверджують, що: дисоціація в структурі істероневротичних синдромів не розцінюється хворими як субєктивний симптом страждання;
дисоціативні прояви є поведінковою (“звичною”) ознакою істеричної особистості.
Виявлені дисоціативні прояви при невротичній істерії, представлені “мякими” клінічними (а частіше субклінічними) формами, які не сягаючи рівня субєктивних скарг, надають невротичним розладам власне істеричної поведінково-особистісної специфіки.
Список литературы
Пустовойт М.М. Сучасні погляди на істерію (огляд літератури) // Галицький лікарський вісник. - 1999, - том 6 - число 1, - C. 112 - 113.
Пустовойт М.М., Евчук С.И., Фильц А.О., Краснопольская И.И., Лановой В.И. Концепция “истерии” в англо-американской литературе (обзор литературы) // Таврический журнал психиатрии. -1999. - V.3. - № 3 (10). - C. 39-45.