Історія розробки проекту. Його обговорення та оцінка у середовищі лінгвістів. Зміни та доповнення до українського правопису у питомих українських словах. Написання слів іншомовного походження. Розгортання кампанії проти запроектованих нововведень.
Аннотация к работе
Отже, як можна судити вже з підзаголовка до цього видання, пропонуються певні правописні зміни. І справді, порівняно з правописом 1993 року видання тут дещо змінено. Це слово запозичене з латинської мови, де воно звучало й звучить як Project - зі звуком й. І в сербській мові воно має той самий звук - пројекат, і в чеській, словацькій, польській, словенській мовах теж, де пишеться однаково - projekt. Саме з метою наближення вимови запозичених слів до норм української вимови (а така тенденція існує в усіх мовах) у проекті запропоновано написання букви я після і: фіялка, матеріал, геніальний, фіякр і под.Зокрема уточнено вжиток літери ґ в питомих українських і запозичених загальних та власних назвах - прізвищах і географічних назвах, сформульовано нове правило вживання и на початку слова перед приголосними н та р, уведено окреме написання слова пів з іменниками, якщо воно означає «половина», повернено як нормативне закінчення-и в родовому відмінку однини іменників III відміни з основою на групу приголосних-ст-та слів Русь, Білорусь, осінь, сіль, кров, любов, вирівняно парадигму іменників IV відміни з суфіксом-ен-, тобто відновлено закінчення-и, звук /?/ в запозиченнях передається уніфіковано через т (катедра, етер, ортопед тощо, за чинним правописом - кафедра, ефір, хоча й ортопед) та ін. Наприкінці серпня 1999 р. проект обговорювано й загалом прихильно сприйнято на IV Міжнародному конгресі україністів, що відбувся в Одесі. Проект в основних моментах схвалено, однак висловлено побажання, щоб написання слів іншомовного (насамперед - англійського та німецького) походження точніше відбивали їхнє звучання у відповідних мовах. Може краще було б дати не випадкові приклади, а орієнтовані правила, а в додатку до кожного параграфу, після того не принагідні приклади (“тощо”), а більш-менш повний абетковий список щедрих прикладів з наголосом не на правилах, а на прикладах. Створити Комісію НАН України з вивчення проекту нової редакції українського правопису, виданого видавництвом “Наукова думка” НАН України в 1999 р.Спочатку розглянемо зміни та доповнення до українського правопису у питомих українських словах. В «Українському правописі» останньої редакції про це сказано: «Літера ґ передає на письмі задньоязиковий зімкнений приголосний як в українських словах, так і в давно запозичених і зукраїнізованих: аґрус, ґава, ґазда, ґандж, ґанок, ґатунок…» Під впливом галицької традиції у «Правописі» 1928р. сформульовано правило, за яким на початку слова пишемо тільки і . В «Українському правописі» останньої редакції сказано: «Разом пишуться складні іменники з першою частиною пів-, напів-,полу-: піваркуша, півгодини, півдюжини, півкарбованця, півколо, півмісяць, півогірка, півяблука, напівавтомат, напівсон, полукіпок, полумисок. Наступною зміною, яку пропонується внести в нову редакцію «Українського правопису», є пропозиція в іменниках ІІІ відміни з основою на групу приголосних-ст-у родовому відмінку однини послідовно вживати закінчення-и.Отже, до мякого л в українській мові ми повернутися не можемо, оскільки українська літера л передається у словах іншомовного походження таким чином, як узвичаєне те чи інше слово в українській мові. У нових запозичених л тверду чи мяку варто писати залежно від характеру приголосного в мові, з якої перекладається слово. «Українського правопису»: «у загальних назвах пишемо тільки г, незалежно від того h (гербарій, гіпотеза) чи g (газ, газета, гараж, грог) вимовляють у мові, з якої перекладене дане слово. Інша зміна, яку пропонується внести в єдиний український правопис, - відповідно до традицій не пишемо г на початку слів, давно запозичених з грецької мови: арфа, історія, омонім, осанна та ін., проте в нових словах, запозичених з західноєвропейських мов, наявний початковий г: гемоглобін, голографія, гомогенний. Німчук пропонує писати власні назви іншомовного походження з максимальним наближенням до звучання їх у чужих мовах, щоб уникнути можливих непорозумінь, тобто, відповідно до g та h мови-джерела, писати ґ або г.У бюлетені для голосування під час обговорення найновішої редакції “Українського правопису” в Інституті української мови НАН України висунуто 19 пунктів. Більшість співробітників схвалила 10 змін: запропоновані правила про вживання ґ в українських питомих і засвоєних словах, написання слова пів “половина” окремо від іменника, вживання г в запозичених загальних назвах та г і ґ в іншомовних антропонімах, неповязування з правилом “девятки” слів із церковно-релігійної сфери, написання запозичених апелятивів без подвоєння приголосних, передавання початкового j перед о іншомовних слів, форми імен по батькові Ігорьович, Лазарьович. Після цього навколо проекту на сторінках газет, через радіо й телебачення розгорнулася дискусія, що набрала характеру кампанії, в якій були зацікавлені різні суспільні сили: одні хотіли відвернути увагу громадян від актуальних політичних проблем, інші бажали зберегти набутки “інтернаціоналізації” часів тоталітаризму. Змінам в українському правописі було присвячено о