Лінгвістика тексту і дискурсивного аналізу. Дискурс як позначення зв’язного тексту в сукупності з екстралінгвістичними прагматичними та іншими факторами тексту, взятого в аспекті події. Вид мовлення, який розглядається як цілеспрямована соціальна дія.
Аннотация к работе
Останніми роками термін «дискурс» набув розповсюдження завдяки своїй універсальності щодо характеристики різноманітних феноменів: від діалогу до діяльності, в яку «вплетена» мова. Загалом можна констатувати, що даний термін став модним і його застосування більше підкреслює ерудованість того, хто промовляє, ніж відображає сутність досліджуваних явищ і процесів.Невизначеність даного питання найкращим чином ілюструють праці, в яких зіставляються різні підходи до того, що слід розуміти під дискурсом. Так, Л.Дж.Філліпс і М.Йоргенсен, розглядаючи дискурс як основу методології вивчення соціальних практик, констатують: «Немає єдиної позиції про те, що таке дискурс, і як його аналізувати»[18,с.14]. Це дасть змогу прослідкувати логіку наповнення відповідного поняття змістом, а також дати відповідь на питання, чому, і під впливом яких факторів, термін «дискурс», виникнувши в лоні лінгвістики, поступово став обєктом дослідження філософського структуралізму і постмодернізму, а пізніше набув рис загальнокультурного феномену. Це означає, що дискурс це не просто актуальна одиниця тексту; дискурс потенційно ширший тих складових, що роблять його предметом дослідження спеціальних лінгвістичних теорій, оскільки він є елементом соціокультурної взаємодії, «характерні риси якої інтереси, цілі та стилі»[4,с.53].
Список литературы
лінгвістика дискурсивний мовлення
1. Арутюнова Н.Д. Дискурс // Лингвистический энциклопедический словарь / Под ред. В.Ярцева. М.: Советская энциклопедия, 1990. С.136-137.
2. Барт Р. Избранные работы: Семиотика: Поэтика / Пер. с франц. М.: Прогресс, 1989. 616с.
3. Новая философская энциклопедия: В 4 т. / Ред. кол.: В.С.Степин (гл. ред.) и др. М: Мысль, 2000. Т.1. С,670-671.
4. Дейк Т.А. ван. Язык. Познание. Коммуникация: Пер. с англ / Сост. В.В.Петрова. М.: Прогресс, 1989. 312с.
5. Дресслер В. Синтаксис текста // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. VIII. Лингвистика текста. М.: Прогресс, 1978. С.111-137.
6. Дротянко Л.Р Філософські проблеми мовознавства. Вид. 2-ге, доп. і переробл.. К.: Вид. центр КНЛУ, 2002. 161с.
7. Жоль К. К. Мысль, слово, метафора. Проблемы семантики в философском освещении. К.: Наукова думка, 1984. 304с.
8. Изенберг X. О предмете лингвистической теории текста // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. VIII. Лингвистика текста. М.: Прогресс, 1978. С,43-56.
10. Ю.Кубрякова Е.С. О понятиях дискурса и дискурсивного анализа в современной лингвистике // Дискурс, речь, речевая деятельность: функциональные и структурные аспекты / Под ред. Ромашко С.А. М., 2000. С.7-25.
11. Макаров М.Л. Основы теории дискурса. М.: Гнозис, 2003. 280с.
12. Пеше М. Прописные истины. Лингвистика, семантика, философия // Квадратура смысла: Французская школа анализа дискурса: Пер. с фр. и портур. М.: Прогресс, 1999. С.225-290.
13. Семиотика: Антология / Сост. Ю. С.Степановым. Изд. 2-е, испр. и доп. М.: Академический проект, 2001. 702с.
14. Серио П. Как читают тексты во Франции // Квадратура смысла: Французская школа анализа дискурса: Пер. с фр. и портур. М.: Прогресс, 1999. -Ъ.12-53.
15. Терещенко Н.А., Шатунова Т.М. Постмодерн как ситуация философствования. СПБ.: Атетейя, 2003. 192с.
16. Тодоров Ц. Понятие литературы // Семиотика: Антология / Сост. Ю.С.Степановым. Изд. 2-е, испр. и доп. М.: Академический проект, 2001. С.376
17. Филлипс Л.Дж., Йоргенсен М.В. Дискурс-анализ. Теория и метод / Пер. с англ. X.: Изд-во Гуманитарный центр, 2004. 336с.
18. Фуко М. Слова и вещи. Археология гуманитарных наук: Пер. с фр. СПБ.: A-cad, 1994. 408с.