Сутність католицької концепції світового порядку як основи дій сучасної дипломатії Святого Престолу та основні підходи до дослідження сучасної дипломатії. Характеристика миротворчій діяльності Ватикану. Динаміка та зміст розвитку відносин з Україною.
Аннотация к работе
У контексті еволюції сучасної системи міжнародних відносин, в час, коли світова спільнота потребує чітких етичних орієнтирів для побудови порядку глобального масштабу, і роль релігійного чинника у цій системі зросла, визначення та аналіз концептуальних засад, напрямків, форм, методів і змісту дипломатії Святого Престолу набувають особливого значення. Концепція світоустрою Католицької церкви, що на міжнародній арені озвучується за допомогою дипломатичного інструментарію Святого Престолу, ґрунтується на простих і загальних засадах універсального морального закону, субєктом якого виступає кожна людина з власними природженими правами та обовязками незалежно від статі, кольору шкіри, мови, релігії і політичних переконань. Актуальність теми дослідження визначає наукове завдання, яке вирішується у дисертації: на основі комплексного аналізу фактів та значної кількості наявних документальних джерел та літератури визначити основні напрямки, характер та результати дипломатичної діяльності Святого Престолу у сучасній системі міжнародних відносин. Наукове дослідження виконано в рамках Комплексної програми науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України” та наукової теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України” (№ 01БФ048-01) і, зокрема, її підрозділу 1 - “Моделювання місця і ролі України в процесі глобальної трансформації сучасної системи міжнародних відносин”. Автор поставив за мету визначити і проаналізувати роль, основні напрямки, форми, методи і зміст дипломатії Святого Престолу від початку становлення постбіполярної системи міжнародних відносин до кінця понтифікату Іоанна Павла ІІ.Перевагою цього визначення є, з одного боку, обмеження кола учасників дипломатії лише субєктами міжнародних відносин, здатними самостійно і незалежно вступати у дипломатичні зносини з міжнародними акторами, а з другого - включення до кола учасників дипломатичної діяльності не тільки держав, але й особливих субєктів дипломатії, яким і є Святий Престол. Беручи до уваги те, що в публікаціях як наукового, так і публіцистичного характеру досить часто плутають або некоректно визначають субєкта папської дипломатії, дисертант спочатку дав визначення категоріям “Католицька церква”, “Ватикан”, “Святий Престол”, а потім зясував та обґрунтував положення про те, що єдиним самостійним і незалежним субєктом дипломатії виступає Святий Престол. Іншим важливим елементом основи дій дипломатії Святого Престолу в сучасній системі міжнародних відносин є пріоритетні напрямки діяльності Апостольської столиці і Католицької церкви в цілому релігійного характеру, що були визначені Іоанном Павлом ІІ у двох Апостольських листах: “Наближення третього тисячоліття” (“Tertio millennio adveniente”,1994 р.) та “Вступаючи у нове тисячоліття” (“Novo millennio ineunte”, 2001 р.). Закордонні органи зовнішніх зносин Святого Престолу можна умовно поділити на дві категорії: дипломатичні - апостольські нунціатури, представництва при міжнародних міжурядових організаціях, спеціальні місії та недипломатичні - апостольські делегації, що представляють Святий Престол при окремих церквах. У третьому розділі - “Основні напрямки дипломатії Святого Престолу” - дисертант висвітлює головні вектори дипломатичної діяльності Апостольської столиці, а саме визначає характер та розкриває особливості двосторонньої дипломатії Святого Престолу, розглядає діяльність Святого Престолу на багатосторонніх форумах міжнародної співпраці, а також аналізує миротворчу діяльність Святого Престолу.Дипломатія Святого Престолу в постбіполярній системі міжнародних відносин за часів понтифікату Іоанна Павла ІІ була, головним чином, спрямована на гармонізацію міжлюдських та міжнародних відносин шляхом надання моральних орієнтирів, що базуються на дотриманні й захисті універсального морального закону. Особливою ознакою дипломатії Святого Престолу є те, що вона поєднує в собі дві місії: церковну та дипломатичну. На основі критерію участі у дипломатії було запропоновано таке її визначення: дипломатія - це діяльність субєкта міжнародних відносин на світовій арені, здатного самостійно і незалежно вступати у дипломатичні відносини з міжнародними акторами, яка спрямована на реалізацію його загального курсу мирними засобами; мистецтво такого субєкта досягати поставлених цілей виключно мирними засобами. До того ж аналіз історичної ретроспективи дипломатії Святого Престолу показав, що Святий Престол здійснював дипломатичну діяльність без наявності територіального утворення на зразок Ватикану. Сутність католицької концепції світового порядку, що висвітлюється у соціальному вченні Католицької церкви та лежить в основоположних завданнях сучасної дипломатії Святого Престолу, полягає у забезпечені справедливості, свободи і безпеки шляхом дотримання і захисту універсального морального закону, або, як його ще називають, природного закону, у