Динаміка вегетативних показників у хворих на вібраційну хворобу під впливом гіпербаричної оксигенації - Автореферат

На підставі отриманих даних вони дійшли висновку, що ГБО збільшує ефективність комплексної терапії хворих на ВХ, але ступінь збільшення ефективності залежить від оптимальності обраної дози лікувальної гіпероксії. В останні роки, у звязку з упровадженням у медичну практику компютерних технологій і нових неінвазивних методик оцінки функціонального стану організму (ФСО) хворого, що грунтуються на аналізі варіабельності ритму серця (ВРС), зявилася можливість здійснювати контроль над ФСО й обєктивно оцінювати гомеостаз при проведенні сеансів гіпербаричної терапії (Воробьев К.П., 1995, 2001; Мачерет Е.Л. із співавт., 2000; Stys Оцінка динаміки вегетативних показників протягом сеансів ГБО (тобто, оцінка вегетативної реактивності до гіпероксії) в режимі реального часу дозволяє диференційовано підходити до вибору лікувальної дози гіпербаричного кисню й провести максимальний терапевтичний вплив, не допускаючи розвитку ускладнень гіпероксії (Воробьев К.П., 1997; Воробьев К.П., Дзюба А.Н., 1998; Ten Voorde B.J., Kingma R., 2000). Таким чином, є всі підстави досліджувати у хворих на ВХ стан вегетативної реактивності (ВР) до гіпероксії за даними динаміки показників ВРС під час сеансів баротерапії з метою індивідуалізації лікувальних режимів ГБО для одержання більш високого терапевтичного ефекту й запобігання розвитку ускладнень гіпероксії. Вивчити загальні закономірності ВР до гіпероксії за даними динаміки показників ВРС під час сеансів ГБО у хворих на ВХ.Залежно від характеру терапії, що проводилася, усі хворі були розподілені на 2 групи. Перша група (група зіставлення - 72 хворих) одержувала медикаментозну терапію (аналгезуючі, вазоактивні, седативні препарати, антиоксиданти, вітаміни групи “В”) та електрофорез новокаїну на шийний відділ хребта й верхні кінцівки протягом 10-12 днів, друга (основна група - 36 хворих) - додатково одержувала лікування методом ГБО. Порівняння вихідних клініко-функціональних показників в групах хворих, що одержували базисну й комплексну терапію із додатковим використанням методу ГБО, проведене з використанням тесту Манна-Уітні, показало, що в основній групі хворих й у групі зіставлення середні сумарні бали скарг (11,0±0,47 й 10,4±0,65 відповідно з групами; p = 0,65) і обєктивних ознак захворювання (8,5±0,31 й 7,9±0,34; p = 0,243) до лікування суттєво не розрізнялися. Порівняльне вивчення динаміки показників ВРС під час ГБО (тобто вивчення ВР до гіпероксії) у хворих на ВХ і в контрольній групі осіб із загальносоматичною патологією без ознак вегетативної дистонії показало, що у хворих на ВХ вихідна середня тривалість кардіоінтервалів (MEANR_R) становила 912±12,1 (n = 124), а в групі контролю - 887±9,7 мс (n = 124), при р = 0,166 (за даними критерію Манна-Уітні). В групах хворих з їх величинами в межах 0,02-0,07 (25 хворих, 137 сеансів ГБО) й 0,08-0,12 Ом (11 хворих, 58 сеансів ГБО) вихідні значення показників PNN50 й HF_128 розрізнялися між групами статистично незначно, але під час і після ГБО розходження значень цих показників стали високо вірогідними (р = 0,0003 й р = 0,00006 відповідно показникам) за рахунок зменшення їх у хворих з більш зниженими амплітудами.У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється в розробці принципів диференційованого використання ГБО при ВХ для отримання більш високого терапевтичного ефекту й запобігання розвитку ускладнень гіпероксії, яке здійснене шляхом вивчення ВР до гіпероксії за допомогою сучасної компютерної технології моніторингу показників ВРС під час сеансів ГБО. Зворотному розвитку під впливом ГБО найчастіше підлягали периферичні вегетосудинні розлади (у 83%) й ознаки астеноневротичного синдрому (у 79%) та рідше - сенсорні порушення (у 38%), ознаки дисциркуляторної енцефалопатії (у 33%) й вегетотрофічні розлади (у 15% хворих з цими порушеннями). Вегетативна регуляція при ВХ характеризується напруженістю, нестійкістю, зниженням тонусу обох відділів ВНС й ВР до гіпероксії під час ГБО. При II ст. під час ізопресії існує підвищена ймовірність (p = 0,023) реверсії первісної сприятливої динаміки вегетативних характеристик регуляції й зниження ВР до гіпероксії, що свідчить про пригнічення процесів адаптації-компенсації, яке перешкоджає досягненню такого лікувального ефекту. Наявність у хворих виражених клінічних ознак вегетосенсорної поліневропатії верхніх кінцівок у сполученні з вираженими вегетотрофічними розладами та з церебральною ангіодистонією супроводжується зниженням варіабельності кардіоінтервалів (р = 0,0004), тонусу парасимпатичного (р = 0,001) і симпатичного (р <0,001) відділів ВНС й ВР до гіпероксії під час сеансів ГБО.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

1. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється в розробці принципів диференційованого використання ГБО при ВХ для отримання більш високого терапевтичного ефекту й запобігання розвитку ускладнень гіпероксії, яке здійснене шляхом вивчення ВР до гіпероксії за допомогою сучасної компютерної технології моніторингу показників ВРС під час сеансів ГБО.

2. При застосуванні середнього терапевтичного режиму ГБО (0,17 МПА з тривалістю ізопресії 40 хв.) у комплексній терапії хворих на ВХ ефективність лікування підвищується в 1,6 разу. Зворотному розвитку під впливом ГБО найчастіше підлягали периферичні вегетосудинні розлади (у 83%) й ознаки астеноневротичного синдрому (у 79%) та рідше - сенсорні порушення (у 38%), ознаки дисциркуляторної енцефалопатії (у 33%) й вегетотрофічні розлади (у 15% хворих з цими порушеннями).

3. Вегетативна регуляція при ВХ характеризується напруженістю, нестійкістю, зниженням тонусу обох відділів ВНС й ВР до гіпероксії під час ГБО.

4. ВР до гіпероксії залежить від виразності ВХ (p = 0,042). При I ст. захворювання зберігається сприятлива динаміка показників ВРС під час гіпероксії, яка відбиває адекватну активацію адаптаційно-пристосувальних процесів на гіпербаричний кисень, що забезпечує досягнення високого лікувального ефекту. При II ст. під час ізопресії існує підвищена ймовірність (p = 0,023) реверсії первісної сприятливої динаміки вегетативних характеристик регуляції й зниження ВР до гіпероксії, що свідчить про пригнічення процесів адаптації-компенсації, яке перешкоджає досягненню такого лікувального ефекту.

5. Наявність у хворих виражених клінічних ознак вегетосенсорної поліневропатії верхніх кінцівок у сполученні з вираженими вегетотрофічними розладами та з церебральною ангіодистонією супроводжується зниженням варіабельності кардіоінтервалів (р = 0,0004), тонусу парасимпатичного (р = 0,001) і симпатичного (р < 0,001) відділів ВНС й ВР до гіпероксії під час сеансів ГБО.

6. Виражене підвищення порогів больової (1,6 мм і вищі) і вібраційної (7с і менші) чутливості й значне зниження кровонаповнення периферичних та церебральних судин (А = 0,02-0,07 Ом) супроводжується зниженням реактивності до гіпероксії під час ГБО (p = 0,0006; p = 0,0006; p < 0.026; p = 0,0003 відповідно показникам). Наявність у хворих III та IV типів порушень електричної активності головного мозку (за Є.О.Жирмунською), та значне зниження а-індексу ЕЕГ (нижче 30 %) прямо пропорційні зниженню варіабельності кардіоінтервалів (р < 0,015) і ступеню пригнічення тонусу обох відділів ВНС.

7. Прогноз високої ефективності комплексної терапії хворих на ВХ із використанням ГБО визначається вираженим збільшенням під час баросеансу показників варіабельності кардіоінтервалів (PNN50, RMSSD), та тонусу парасимпатичного (HF_128) і симпатичного (LF_128) відділів ВНС відносно вихідних їх значень. Ці показники найточніше відбивають стан ВР до гіпероксії під час ГБО у хворих на ВХ.

8. Алгоритм індивідуального оптимального дозування гіпербаричного кисню при комплексній терапії хворих на ВХ із використанням ГБО полягає у виборі такої його дози, на яку в процесі баросеансу спостерігається сприятливий вектор динаміки показників ВРС, що найточніше відбивають стан ВР до гіпероксії і є миттєвими критеріями адекватності обраної дози.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Хворим на ВХ з вираженими клінічними ознаками вегетосенсорної поліневропатії верхніх кінцівок, з наявністю виражених вегетотрофічних розладів, церебральної ангіодистонії й дисциркуляторної енцефалопатії рекомендується призначати низькі режими (0,13-0,15 МПА, 40 хв.) ізопресії під час ГБО. Хворим з помірно вираженими ознаками вегетосенсорної поліневропатії без сполучення їх з вищевказаними розладами, слід призначати середній (0,17 МПА, 40 хв.), або максимальний (0,2 МПА, 40 хв.) режими.

2. При II ст. ВХ, внаслідок підвищеної ймовірності токсичної дії терапевтичних режимів ГБО (0,17 МПА, 40 хв.), рекомендується знизити тиск ізопресії під моніторним контролем стану вегетативної реактивності до гіпероксії.

3. Десинхронізація й дезорганізація альфа-ритму ЕЕГ (III і IV типи за Є.О.Жирмунською) сполучені з вираженими вегетативними патологічними проявами ВХ й є критеріями для призначення більш низьких режимів ГБО.

4. Для забезпечення найвищого терапевтичного ефекту ГБО при ВХ рекомендується проводити хворим моніторний контроль показників ВРС безпосередньо під час баросеансу для вибору адекватної лікувальної дози гіпербаричного кисню.

5. Адекватність обраної дози лікувальної гіпероксії визначається збільшенням показників RMSSD, PNN50 й показників потужності високочастотної (HF_128) і низькочастотної (LF_128) складових спектра серцевого ритму безпосередньо під час ізопресії відносно вихідних їх значень.

1. Налча И.И. Состояние сосудистой реактивности и некоторые аспекты патогенеза сосудистых расстройств при вибрационной болезни у горнорабочих //Український медичний альманах. - 2002. - Т. 5, № 2. - С. 68-72.

2. Налча И.И. Изменения церебральной гемодинамики у больных вибрационной болезнью горнорабочих в зависимости от характера нарушения вегетативного регулирования // Український медичний альманах. - 2002. - Т. 5, № 3. - С. 96-100.

3. Налча И.И. Состояние вегетативного обеспечения деятельности у больных вибрационной болезнью горняков // Український медичний альманах. - 2002. - Т. 5, № 4. - С. 84-87.

4. Налча И.И., Дзюба А.Н. Влияние гипербарической оксигенации (ГБО) на клинические проявления и некоторые показатели периферического кровообращения у больных вибрационной болезнью // Український медичний альманах. - 2002. - Т. 5, № 6. - С. 97-100. Дисертантом проведено клінічне обстеження хворих, аналіз клінічних і параклінічних даних, зроблені висновки і написаний текст статті.

5. Налча И.И., Налча И.Ф., Лысых Е.Н., Пузина И.О. Влияние гипербарической оксигенации (ГБО) на функциональное состояние головного мозга, церебральную гемодинамику и некоторые психофизиологические показатели больных вибрационной болезнью // Український медичний альманах. - 2003. - Т. 6, № 1. - С. 79-82. Дисертантом проведено клінічне обстеження хворих, аналіз клінічних і параклінічних даних, зроблені висновки і написана стаття.

6. Воробьев К.П., Налча И.И. Вегетативная реактивность во время гипербарической оксигенации у больных вибрационной болезнью с различными типами биоэлектрической активности головного мозга // Біль, знеболювання, інтенсивна терапія. - 2004. - № 1. - С. 9-16. Дисертантом проведено клінічне обстеження хворих, аналіз клінічних даних й даних ЕЕГ, зроблені висновки.

7. Воробьев К.П., Налча И.И. Барорефлекторная реактивность во время гипербарической оксигенации как критерий прогнозирования эффективности лечения вибрационной болезни //Український журнал екстремальної медицини ім. Г.О.Мо-жаєва. - 2004. - Т. 5, № 2. - С. 42-46. Дисертантом проведено клінічне обстеження хворих, оцінка ефективності лікування в залежності від стану реактивності до гіпероксії, зроблені висновки, підготовлена стаття до друку.

8. Воробьев К.П., Налча И.И. Алгоритм индивидуализации режимов гипербарической оксигенации при лечении вибрационной болезни // Український медичний альманах. - 2004. - Т. 7, № 4. - С. 25-27. Дисертантом проведено клінічне обстеження хворих, зіставлення клінічних даних з показниками ВРС, розроблено алгоритм індивідуалізації лікувальних режимів ГБО.

9. Воробьев К.П., Налча И.И., Дзюба А.Н. Взаимосвязь изменений биоэлектрической активности головного мозга и вегетативних характеристик при вибрационной болезни //Український медичний альманах. - 2004. - Т. 7, № 5 (д). - С. 15-19. Дисертантом проведено клінічне обстеження хворих, зіставлення клінічних даних з даними ЕЕГ, зроблені висновки, підготовлена стаття.

10. Налча И.И. Изменения реактивности к гипероксии во время гипербарической оксигенации при различной выраженности клинико-функциональных характеристик вибрационной болезни // Український вісник психоневрології. - 2005. - Т. 13, вип. 4. - С. 30-33.

11. Пат. № 6397 UA, МПК 7 А61В5/0205. /Луганський державний медичний університет. - З. № 20040705974; Заявл. 19.07.2004; Опубл. 16.05.2005. Воробйов К.П., Налча І.І. Спосіб лікування хворих на вібраційну хворобу методом гіпербаричної оксигенації. Дисертантом запропонований спосіб вибору індивідуальних оптимальних лікувальних режимів ГБО хворим на ВХ, підготовлений текст опису патенту.

12. Налча И.И. Характеристика некоторых вегетативных показателей сердечно-сосудистой системы у горняков, больных вибрационной болезнью // Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики. Збірник наукових праць, вип.. 9. - Київ-Луганськ, 2003. - С. 337-342.

13. Налча І.І. Вегетативні порушення у хворих на вібраційну хворобу гірників // IX Конгрес Світової федерації українських лікарських товариств: Тез. доп. - Луганськ-Київ-Чикаго, 2002. - С. 498.

14. Налча И.И. Эффективность лечения больных вибрационной болезнью ГБО при индивидуальном подборе лечебной дозы кислорода // Медикоэкологические проблемы здоровья работающих. Тезисы докладов. - Ростов-на-Дону, 2003. - С. 152-153.

Размещено на .ru