Відтворення процесу розширення міських меж Києва, починаючи з 80-х рр. ХІХ ст. і до наших днів. З’ясування зміни пропорцій міського й сільського населення у контексті процесів урбанізації та модернізації, й проблем формування київської агломерації.
Аннотация к работе
Проблеми розширення міських меж у Київській Думі дебатувалися час від часу, переважно у контексті незадовільного санітарного стану передмість та загроз перенесення епідемій з околиць на центр, а також з урахуванням скупчення на неконтрольованих містом околицях осіб без певного місця проживання, "порушників спокою”, кримінальних елементів. Земельна секція міськради вважала, що першочерговим завданням для неї було забезпечення незалежності міста від села шляхом передачі робітникам землі під городи. У боротьбі з овочевим голодом єдиним придатним для його подолання великим масивом була Голосіївщина, у ній вирішили відвести землі для всіх наукових установ (у тому числі для обласної дослідної станції і для політехнічного технікуму) з тим, щоб всі наукові господарства в місті (на Соломянці, Шулявці і т.д.) були поступово ліквідовані, а їхні землі виділені робітникам. Земельна секція міськради вважала, що включеними повинні бути всі комунальні землі, включаючи Святошинську волость (5 червня 1921 р. на засіданні Святошинського районного робітничого земельного бюро були намічені межі для Святошинської волості, затверджені ще в 1918 р.), а також Слобідку і Дарницю, площею близько 15000 десятин; всі землі Деміївського району; урочища "Витянські поля” (частина Деміївки), "Теремки”; Голосіївщина, Китаєво, Деміївське лісництво з Проневщиною; приміські села: Червоний Трактир (135 жителів, 72 дес.) і Мишоловка (810 жит., 176 дес.); села Пирогово, Хотів, Гатне і Віта-Литовська (близько 4000 дес.); Борщагівська волость (близько 9000 дес.); лісництва Межигірське і Святошинське (близько 10000 дес.); Вишгород і прилеглі нетрудові землі (Вишгород був промисловим центром (близько 2000 дес.), тут працювали 2 цегляних заводи, розпочато видобування бурого вугілля). У грудні 1926 року Окружний комітет господарства встановив ці межі: це вся земельна площа міста та селищ і сіл, що прилягають безпосередньо до міста (Совки, Чоколівська та Олександрівська слобідки), а також ті, які хоч і знаходяться за розривами незабудованої площі, але за характером та складом населення наближаються до поселень міського типу, і незабудована між ними і містом площа, вже запроектована під забудову (Катеринівка за Святошином, Пуща-Водиця, Труханів острів, Передмостова, Микільська та Кухмістерська слобідки та Стара Дарниця).