Динаміка порушень структури та функції серця у хворих на великовогнищевий інфаркт міокарда під впливом лікування еналаприлом та симвастатином - Автореферат

Останні роки увагу клініцистів привертають механізми формування систолічної і діастолічної дисфункції міокарда та прогресування серцевої недостатності у хворих, що перенесли інфаркт міокарда (Следзевская И.К., Строганова Н П., Ильяш М.Г., 1991; Амосова К. М. та співавт., 1998). Впровадження в клінічну практику інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (Лутай М.И. и соавт., 1998; Воронков Л.Г., Образцов Г. Г., 1999; Henein M. Y. et al., 1998) потребує розробки науково обґрунтованих критеріїв їх призначення хворим на Q-інфаркт міокарда в залежності від типу дисфункції міокарда. Великий інтерес становить проведення досліджень, спрямованих на вивчення ефективності різноманітних лікарських комплексів, що включають інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, b-адреноблокатори, нітрати й інгібітори 3-гідроксі-3-метилглутарил коензим А-редуктази у хворих на Q-інфаркт міокарда з діастолічною дисфункцією лівого шлуночка з метою підвищення ефективності лікування і поліпшення прогнозу. Робота є фрагментом планової науково-дослідної роботи кафедри факультетської терапії Запорізького державного медичного університету “Вивчити у хворих на інфаркт міокарда взаємозвязок між систолічною і діастолічною функцією серця, електричною активністю міокарда, деякими гуморальними системами крові і розробити раціональні схеми лікування” (номер державної реєстрації 0194 U 008427, шифр ІН. 14.01.11. Метою дослідження було визначення змін внутрішньосерцевої гемодинаміки, порушень систолічної і діастолічної функцій серця у хворих на великовогнищевий інфаркт міокарда та обґрунтування методичних підходів до застосування еналаприлу і симвастатину в ранньому післяінфарктному періоді.Відповідно до завдань дослідження спостерігалося 105 хворих на Q-інфаркт міокарда у віці від 32 до 73 років (середній вік 57.36±0.79): 89 чоловіків, 16 жінок і 20 хворих на нестабільну стенокардію у віці від 47 до 70 років (середній вік 58.85±1.67): 14 чоловіків, 6 жінок. Бєлєнкова (1987) вивчали такі показники: кінцево-діастолічний і кінцево-систолічний індекси лівого шлуночка (КДІ, КСІ, мл/м?); ударний індекс (УІ, мл/м?); серцевий індекс (СІ, л/хв/м?); фракцію викиду (ФВ, %); швидкість циркулярного скорочення волокон міокарда (Vcf, с-1); відсоток скорочення міжшлуночкової перегородки (%); відсоток скорочення задньої стінки лівого шлуночка (%); індекс маси міокарда (г/м?); розміри лівого передсердя в систолу та діастолу (см); фракцію випорожнення лівого передсердя (%); передсердно-шлуночкове співвідношення (%); розмір правого шлуночка (см); індекс внутрішньоміокардіального напруження (мм рт. ст.). Визначали: максимальну швидкість кровотоку в період раннього (Ve, см/с) та пізнього (Va, см/с) наповнення лівого шлуночка, їх співвідношення (Ve/Va), інтеграл швидкості кровотоку в період раннього (Ie, м?) та пізнього (Ia, м?) наповнення лівого шлуночка, їх співвідношення (Ie/Ia), внесок періоду раннього наповнення в загальне діастолічне наповнення лівого шлуночка (Іе/(Ie Ia)), внесок періоду систоли лівого передсердя в загальне діастолічне наповнення лівого шлуночка (Ia/(Ie Ia)), передсердно-шлуночковий градієнт тиску періоду раннього та пізнього наповнення лівого шлуночка (мм рт. ст.), тривалість періоду раннього та пізнього наповнення (с), їх співвідношення, час прискорення та час уповільнення кровотоку в період раннього наповнення (с), час ізоволюмічного розслаблення (IVRT, с), час досягнення максимальної швидкості кровотоку в період раннього наповнення (с), час наповнення (с), тривалість діастоли (с), кінцево-діастолічний тиск лівого шлуночка (КДТ, мм рт. ст.) за формулою T. V. Одночасно зменшується ФВ (на 24.1%, р<0.001) і знижується швидкість Vcf (на 28.4%, р<0.001), кінцево-систолічний індекс скоротливості міокарда (на 42.3%, р<0.001), відсоток скорочення міжшлуночкової перегородки (на 34.2%, р<0.001) і задньої стінки лівого шлуночка (на 39.2%, р<0.01), що вказує на порушення насосної та скорочувальної функцій і обумовлює формування систолічної дисфункції лівого шлуночка. Це підтверджується достовірним зниженням максимальної швидкості кровотоку (на 17.8 %, р<0.01) і передсердно-шлуночкового градієнта тиску періоду раннього наповнення лівого шлуночка (на 34.8%, p<0.001), зниженням показників співвідношення Ve/Va (на 23.8%, р<0.05) і Іе/Іа (на 23.9%, р<0.02), зменшенням внеску періоду раннього наповнення лівого шлуночка (на 16.7%, р<0.01) при одночасному збільшенні внеску систоли лівого передсердя в наповнення лівого шлуночка (на 26.5%, р<0.01), а також подовженням тимчасових діастолічних інтервалів: часу уповільнення кровотоку в період раннього наповнення (14.9%, р<0.05), періоду пізнього наповнення (на 14.4%, р<0.05), IVRT (на 25.7%, р<0.001) на фоні підвищення КДД лівого шлуночка (на 43.9%, р<0.001).У хворих на Q-інфаркт міокарда в гострому періоді захворювання розвиваються порушення систолічної функції лівого шлуночка, обумовлені збільшенням кінцево-систолічного та кінцево-діастолічного індексів, зниженням на

2. Основний зміст роботи