Аналіз імен з історичних джерел та сучасних імен, зафіксованих в актових записах про народження. Виявлення значного відсотку подвійних імен. Використання кількісно-якісного методу вивчення антропонімікону. Визначення середнього коефіцієнту однойменності.
Аннотация к работе
Імя - це знак, на основі якого індивідуалізується та ідентифікується особа. Ця наука має важливе значення для адміністративно-юридичної практики, для упорядкування засобів ідентифікації населення, збагачення національного іменника. Тернополя як одного з історичних і культурних центрів України ще не були предметом глибокого наукового дослідження. Відсутність всебічного вивчення іменника цього регіону, яке б ґрунтувалося на аналізі відповідного історичного та сучасного матеріалу й виявляло динаміку розвитку системи іменування, зумовлює актуальність обраної теми. Дисертація повязана з темою „Актуальні проблеми лексикології, граматики і словотвору української мови”, що входить до плану наукових досліджень Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.Тернополя у ХІХ столітті” - поділяється на підрозділи: „Загальна характеристика матеріалу” - подається загальний опис дослідження; „Етимологічні групи чоловічих та жіночих імен ХІХ століття” - характеризуються латинські, давньоєврейські, грецькі, словянські, запозичені та імена, незафіксовані словниками; „Чоловічі особові імена ХІХ століття” - аналізується якісний і кількісний склад окремо чоловічих українських та польських особових імен; „Жіночі особові імена ХІХ століття” - аналіз окремо жіночих українських і польських особових імен з детальним аналізом українських. Такий підхід дозволив простежити стрижень стабільних імен, зміни в складі антропонімікону, його оновлення, збереження класичних і появу нових, які не функціонували раніше, форми імен, поступове проникнення в офіційні документи розмовно-побутових варіантів імен, частоту вживання тих чи інших імен упродовж десятків і більше років. Для виокремлення імен у деяких випадках беремо до уваги прізвище носія імені, за допомогою якого визначаємо національну належність, інколи звертаємо увагу на прізвище батька/матері, наприклад Anna Lagoyda (Анна Лагойда), Anna Boyko (Анна Бойко) - українські; Anna Kuczerska (Анна Кучерска), Anna Baracska (Анна Бараньска) - припускаємо, що це імена поляків на підставі прізвищ на-ski,-ska, характерних для польської національності (хоча не заперечуємо того факту, що подібна модель прізвищ характерна і для інших словянських антропоніміконів), а також графічних записів: cz - двознак, с - мякий приголосний, наявних у графіці польської літературної мови. Характерним є те, що одні імена потрапляли до широковживаних з частотних (погіршували свій статус): Людмила, Надія, Оксана, Ольга, з широковживаних - у частотні: Наталія, інші імена - з маловживаних, найменш уживаних або й взагалі не вживаних ставали широковживаними (покращуючи свій статус): Анастасія, Алла, Вікторія, Віра, Дарія, Зоряна, Ілона, Катерина, Маряна, Марта, Соломія, Софія, Стефанія, Тамара, Уляна, Юлія, Яна. Основні фактори, які посприяли популярності того чи іншого імені у ХХ столітті, такі: милозвучність імені (батьки дають дитині приємне, милозвучне імя, яке подобається (субєктивний фактор); релігійний фактор (при виборі імені користуються церковним календарем і називають дитину іменем того святого, на день якого дитина зявилася на світ); збереження сімейних традицій (найменування новонародженого на честь батька, дідуся, близького родича); „фактор моди”, який „підносить” те чи інше імя у певний період.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Список литературы
1. Подвійні українські та польські чоловічі особові імена жителів м. Тернополя (на матеріалі метричних книг ХІХ століття Тернопільського обласного архіву) // Лінгводидактичні аспекти викладання іноземних мов у вищих навчальних закладах. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Тернопіль: ТАНГ, 2004. - С.133-138.
2. Niektyre problemy antroponimiki oraz ich wartoњж z punktu widzenia lingwistyki i dydaktyki // Materiaiy konferencyjne „Jkzyk, kultura, nauczanie i wychowanie”. - Rzeszyw, 2004. - S.270-277.