Запаси перспективних лікарських рослин, що зростають на досліджуваній території. Вплив едафічних умов на сировинну продуктивність дикорослих рослин. Розробка та оцінка рекомендацій щодо оптимізації їх використання та збереження у Тернопільській області.
Аннотация к работе
Назріла необхідність проаналізувати наявну інформацію, дослідити особливості стану ресурсів видів дикорослих лікарських рослин в конкретних регіонах та створити стійку і, водночас, гнучку систему управління національними фіторесурсами. Для досягнення мети були поставлені такі завдання: - встановити видовий і систематичний склад дикорослих лікарських рослин Тернопільської області; розробити рекомендації щодо оптимізації використання та збереження дикорослих лікарських рослин у Тернопільській області. Уперше встановлено видовий і систематичний склад дикорослих лікарських рослин Тернопільської області; проведено комплексне вивчення участі і ролі видів лікарських рослин у фітоценозах з визначенням еколого-ценотичного оптимуму для кожного з видів; визначено стан ресурсів сировинних видів лікарських рослин (біологічний, експлуатаційний запас) та допустимі межі їх експлуатації; складено картосхеми поширення лікарських рослин у межах адміністративних районів; уперше проведено аналіз впливу едафічного фактора на сировинну продуктивність лікарських рослин; встановлені терміни заготівель сировини досліджуваних видів у адміністративних районах області з урахуванням кліматичних умов регіону; розроблено науково обґрунтовані рекомендації щодо оптимізації використання та збереження дикорослих лікарських рослин у Тернопільській області. Наукове обґрунтування з оптимізації використання природних ресурсів дикорослих лікарських рослин та забезпечення їх збереження передане Державному управлінню екології і природних ресурсів у Тернопільській області (акти впровадження додаються).У розділі висвітлюється історія вивчення флори, рослинності, ресурсів видів дикорослих лікарських рослин, а також відомості з народної медицини Тернопільської області. Перший період (від початку до кінця ХІХ ст.) відзначався накопиченням даних про флору регіону, особливо про лікарські рослини (В.Г. Цей період характеризується активним розвитком фітотерапії і, відповідно, зростає інтерес до вивчення та використання лікарських рослин. Другий період (від початку до середини ХХ ст.) відзначився розвитком детальних флористичних досліджень Поділля і Опілля. Наші дослідження започаткували комплексний підхід до вивчення дикорослих лікарських рослин Тернопільської області, зокрема: вивчаються їх поширення, стан та використання природних ресурсів, динаміка популяцій, біологічні та екологічні особливості (В.М.Протяжність території області із заходу на схід - понад 100 км., а з півночі на південь - близько 195 км. Тернопільська область межує на сході із Хмельницькою, на півдні і південному сході із Чернівецькою та Івано-Франківською областями, на південному заході з Львівською областю і на півночі - з Рівненською. Адміністративні межі області, в основному, мають природні межі: на сході - по р. На території Тернопільської області панує помірно-континентальний клімат з нежарким літом, м?якою зимою і достатньою кількістю опадів, що сприяє розвитку лісостепової рослинності (Г. Регіон відзначається наявністю багатьох природних і штучних водойм (К.І.Обєктом дослідження є 412 видів лікарських рослин Тернопільської області, в т.ч. визначались ресурси 37 видів судинних рослин, сировина яких заготовлюється в порядку спеціального використання. За обсягами їх використання здійснюється контроль органами охорони навколишнього природного середовища на місцевому та державному рівнях. Базовими для виконання мети та завдань роботи були застосовані методи, які використовуються в геоботаніці: еколого-фітоценотичні дослідження проводили з використанням загально прийнятих методів П.Д. Юрцева (1974, 1982), проективне покриття визначали методом Л.Г. При визначенні ресурсів лікарських рослин на території регіону дослідження користувались методами з обліку запасів лікарської сировини, які розроблені на геоботанічній основі Н.А.Ліси займають 13% області; це, головним чином, дубово-грабові ліси, поширені в більшості районів, за винятком північних. На півдні трапляються дубові ліси з Cornus mas L., Viburnum lantana L., Corylus avellana L., Rosa canina L., Lithospermum officinale L., Galium verum L., Origanum vulgare L., Stellaria nemorum L.; соснові ліси найбільш поширені на півночі області, з ними повязані основні місцезростання Calluna vulgaris (L.) Hull, Pteridium aquilinum (L.) Kuhn., Convallaria majalis L., Vaccinium vitis-idaea (L.) Avror., Vaccinium myrtillus L., видів роду Thymus L. Степова рослинність на Тернопільщині збереглася на відслоненнях вапняків у басейні Дністра, на схилах Товтрового кряжа та Кременецьких гір і представлена такими видами, як: Helictotrichon desertorum /Less/ Pilger., Allium montanum Schimdt., Sempervivum ruthenicum (Koch), Schnittsp et. На території Тернопільської області зростає загалом 412 видів дикорослих лікарських рослин, які належать до 93 родин і 287 родів, серед яких вищі спорові - 5 (1,21%) видів, голонасінні - 4 (0,9%) види, покритонасінні - 403 (97,8%) види, адвентивні - 18 (4,4%) видів (Додаток А). З родини Rosaceae - 35 видів (8,5%), що належать
План
Основний зміст роботи лікарський рослина едафічний дикорослий