Диференційоване застосування фізичних чинників у комплексному відновлювальному лікуванні хворих на жовчокам"яну хворобу після ударно-хвильової літотрипсії або холецистектомії - Автореферат

На жаль, не всі хворі, що перенесли ХЕ, можуть пройти курс ранньої реабілітації в умовах санаторію, а в поліклінічній і стаціонарній мережі, куди вони поступають на лікування вже із сформованим ПХЕС, до цього часу можливості відновлювальної терапії використовуються ще недостатньо. Але залишаються невирішенними причини рецидивів каменеутворення після ЕУХЛ (до 30-40 %), що потребує нових діагностичних підходів із глибоким вивченням метаболічних процесів (включаючи стан метаболічної системи кислотно-лужного і прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу, зміни ліпідного спектру крові і жовчі), фізіологічних і патофізиологічних змін травневої системи у хворих, що страждають на холелітіаз. Таким чином, прогресуючі темпи росту ЖКХ, що обумовлюють безперервнє збільшення числа ХЕ, складності патогенезу і різноманіття клінічних проявів ПХЕС, особливо у віддаленому періоді після видалення ЖМ, недостатня ефективність органозберігаючої ЕУХЛ і відсутність розробленої системи ранньої реабілітації цих пацієнтів, визначають медико-соціальне значення і необхідність розробки диференційованих методів відновлювальної терапії для хворих на холелітіаз, що перенесли ХЕ або ЕУХЛ, з урахуванням віку і супутньої патології органів травлення. Розробити патогенетично обґрунтовану систему відновлювальної терапії із застосуванням фізичних лікувальних чинників у хворих на жовчнокамяну хворобу після екстракорпоральної ударно-хвильової літотрипсії або холецистектомії на підставі вивчення ролі функціональних порушень біліарної і гастродуоденальної систем у розвитку рецидивів холелітіазу. Предмет дослідження: стан перекисного окислення ліпідів, антиоксидантного захисту, метаболічної системи кислотно-лужного гомеостазу, біохімічних показників функціонального стану печінки, моторно-евакуаторної і секреторної функції біліарної і езофагогастродуоденальної систем у хворих на ЖКХ під впливом комплексної відновлювальної терапії, що включає лікувальні фізичні чинники (НІЛО, НВЧ, внутрішній прийом мінеральних вод - “Поляна Квасова” і “Моршинська”), ізофлавони сої - препарат ЕКСО та мінеральний комплекс “Намацит”.З метою вивчення питань клінічного перебігу і функціонального стану органів травлення при ЖКХ було обстежено 566 хворих на холелітіаз, з яких 361 - неоперовані (із них 122 пацієнта були спрямовані на ЕУХЛ), 205 - страждали на ПХЕС. 1 лікувальний комплекс (ЛК-1) призначався після ЕУХЛ 62 пацієнтам із супутньою езофагогастродуоденальною патологією з нечастими загостреннями і включав: диференційований руховий режим, дієту - стіл 5, дробову, борну гідрокарбонатну натрієву мінеральну воду (МВ) “Поляна Квасова”: за 60 хв. до їжі 3 рази на день по 200 мл і по 100 мл через 30 хв. після їжі, кімнатної температури; із 2-ї доби призначали низькоінтенсивне гелій-неонове лазерне опромінення (НІЛО) на зони: СІІ-THII і епігастральну область праворуч від середньої лінії, розфокусованним пучком діаметром 10-12 см при щільності потоку потужності 2,0 - 3,5 МВТ/см2 і експозиції 40 с на кожну зону (від апарату АФЛ-1, або „Ягода”); з 6-ї доби вплив НІЛО здійснювали на зони: THVI-THIX і епігастральну область праворуч від середньої лінії у тому ж режимі. Хворим призначали традиційну терапію: дієту - стіл 5, оптимальне стандартизоване медикаментозне лікування, внутрішній прийом борної гідрокарбонатної натрієвої МВ “Поляна Квасова” кімнатної температури, по 200 мл 3 рази на день за 40-60-90 хв. до їжі в залежності від рівня кислотоутворювання в шлунку, а також НВЧ-терапію (апарат „Електроніка-1”) при щільності потоку потужності 3 - 5 МВТ/см? і експозиції 20 хв. в перші 6 діб лікування на верхньо-шийний відділ (СІІ - DII) контактно, а з 7-ї доби вплив НВЧ опромінення проводили на область епігастрію, щодня, тривалістю 20 хв. Отримані результати свідчили про незначне підвищення рівня білірубіну за рахунок непрямої фракції (9,84±0,48 %), активності ЛФ (19,67±2,14 %), холестерину (більш ніж у 2/3 хворих), ГГТП (63,12±5,12 %), що розцінювалось як прояви холестазу; підвищення до дворазового рівня АЛТ (11,48±1,22 % досліджених) характеризувало мінімальні прояви синдрому цитолізу, що спостерігались на тлі помірного зниження ступеня активності ХЕ (70,49±3,21 % хворих). За даними дослідження біохімічних показників функціонального стану печінки у 28,3±2,1 % хворих, були підвищені маркери пігментного обміну; у 19,5±2,2 % пацієнтів виявлене помірне збільшення активності трансаміназ; у 39,0±2,4 % досліджених - тімолової проби, у 42,4±5,4 % пацієнтів - маркерів внутрішньопечінкового холестазу (ЛФ, ГГТП); у 78,5±3,8 % хворих була помірно знижена активність ХЕ, яка відповідає за синтетичну функцію печінки.На підставі комплексного клініко-функціонального дослідження даного контингенту хворих з урахуванням функціонального стану гепатобіліарної і гастродуоденальної систем розроблено патогенетично обґрунтований алгоритм діагностики і лікувальної тактики із застосуванням фізичних чинників, використання яких дозволило істотно підвищити ефективність відновлювального лікування, яке спрямоване на ф

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ