Ефективність диференційованої навчальної діяльності учнів в малих групах. Застосування системи різнорівневих завдань з урахуванням вікових особливостей та інтелектуального розвитку молодших школярів. Оптимізація внутрішньогрупового спілкування учнів.
Аннотация к работе
Питання диференціації навчання ставились і вирішувались на різних етапах педагогічної науки по-різному залежно від рівня накопичених знань і соціального замовлення. Проблемі диференціації навчання, особливо навчання молодших школярів, завжди приділялась серйозна увага. Аналіз психолого-педагогічної літератури, ознайомлення з шкільною практикою дозволяють стверджувати, що, незважаючи на очевидну необхідність диференціації навчання, практичне втілення цього принципу в навчальний процес за своїми масштабами явно відстає від вимог життя. Таким чином, актуальність проблеми диференціації навчання молодших школярів, (її недостатня теоретична та методична розробленість та потреби практики в її розвязанні) і визначили вибір теми дослідження "Диференційоване навчання в умовах групової навчальної діяльності учнів початкової школи". Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вперше теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено умови ефективності диференційованої групової навчальної діяльності учнів молодших класів, розроблено механізм організації цієї діяльності для забезпечення впровадження диференційованого навчання в умовах групової навчальної діяльності, конкретизовано підхід до розробки диференційованих завдань, а також визначено вплив групової навчальної діяльності учнів на успішність їх навчання та міжособистісні відносини в класі.Диференційований підхід до учнів у навчальному процесі ми розглядаємо як "особливий підхід учителя до різних груп учнів або окремих учнів, що полягає в організації навчальної роботи різної за змістом, ступенем складності, методами і прийомами" (А. Диференціацію навчання ми розуміємо як "урахування індивідуальних особливостей учнів у тій формі, коли учні групуються на основі певних особливостей, для окремого навчання" (І. У визначенні педагогічних умов ефективності групової навчальної діяльності молодших школярів на основі диференційованого підходу ми виходили з того, що: а) рівнева диференціація надає можливості учням досягти певного рівня навчання відповідно до їхніх здібностей, підготовленості та бажання (В. У процесі експерименту ми прагнули зясувати, яким формам вказаної діяльності вчителі початкових класів надають перевагу; наскільки вони обізнані з сутністю групової діяльності молодших школярів, методикою її організації; яке місце групової навчальної діяльності учнів у шкільній практиці та ставлення молодших школярів до навчання у складі малих груп. Для вирішення цих завдань застосовано такі методи педагогічного дослідження: аналіз поурочних планів-конспектів учителів початкових класів; відвідування й обговорення уроків учителів і студентів-практикантів під час педагогічної практики; спостереження за діяльністю вчителів та учнів; бесіди й анкетування вчителів та учнів; аналіз особистого щоденника спостережень за діяльністю учнів нашого класу.Розкрито, що диференційоване навчання в умовах групової форми навчальної діяльності молодших школярів є необхідною умовою забезпечення ефективного процесу навчання, виховання й розвитку учнів і водночас, викликає деякі небажані соціальні і психологічні наслідки. Зясовано, що для забезпечення високої дидактичної ефективності диференційованого навчання в початковій школі, з метою запобігання її негативних соціально-психологічних наслідків, необхідно створити наступні умови: організаційна і практична можливість переходів із групи в групу; обґрунтування переходу учня на нижчий рівень; постійна підтримка усвідомлення всіма учнями багатомірності їхніх спроможностей; розходження спроможностей членів групи неповинно бути ні занадто великим (тоді групова робота неможлива), ні занадто малим (тоді взаємне інтелектуальне і духовне збагачення незначне); у кожній групі шляхом вихідного добору її складу й поточного керування роботою мають бути забезпечені як ефективне лідерство, так і благополучні взаємовідносини, що лише в поєднанні поліпшують успішність навчання; навчання і пізнання повинні займати вагоме місце в ієрархії цінностей усіх утворених груп. Але, маючи високий потенціал соціально-психологічного впливу, вона не завжди викликає адекватне підвищення ефективності навчання внаслідок можливих негативних явищ (перевага спілкування, що задовольняє внутрішні потреби, емоційна дезорганізація навчальної діяльності через внутрішньогрупові конфлікти, перевага однієї групи над іншими, активність одного члена групи і копіювання без глибокого розуміння з боку інших груп). Експериментально доведено, що поєднання трьохрівневої диференціації навчальних програм, добору різнорівневих навчальних груп з 4 учнів, організація їхньої роботи на уроках математики, що ініціює внутрішньогрупове спілкування, забезпечує: збільшення обсягів засвоєння навчального матеріалу з математики; підвищення глибини розуміння і рівня усвідомленості програмового матеріалу, а також впевненості в собі; істотне зближення індивідуальних рівнів оволодіння навчальним матеріалом учнями класу; виникнення більш сприятливого емоційного