Особливості місцевого імунітету бронхів у хворих на персистуючу бронхіальну астму. Порівняльна характеристика ефективності комплексної терапії із базисною терапією салметеролом і беклометазону дипропіонатом на основі динаміки клінічних показників.
Аннотация к работе
В даний час правильним слід вважати підхід до лікування хворих на БА, який оснований не на протиставленні медикаментозних і немедикаментозних методів терапії БА, а на їх оптимальному поєднанні - фізичні чинники застосовують на тлі базисної медикаментозної терапії (Абдусаламов А.Б., Шафер А.М., 1995; Малявин А.Г., Ксенофонтова И.В., 1998). Вивчити особливості місцевого імунітету бронхів у хворих на персистуючу БА легкого та середньотяжкого перебігу. Дослідити динаміку клінічних та інструментально-лабораторних показників у хворих на персистуючу БА легкого та середньотяжкого перебігу на тлі базисної терапії салметеролом і беклометазону дипропіонатом. Оцінити динаміку клінічних та інструментально-лабораторних показників у хворих на персистуючу БА легкого та середньотяжкого перебігу на тлі базисної терапії салметеролом і беклометазону дипропіонатом у поєднанні з НВЧ-терапією на ділянки наднирників і зони відповідності бронхам і легеням на китицях. Проаналізувати динаміку клінічних та інструментально-лабораторних показників у хворих на персистуючу БА легкого та середньотяжкого перебігу на тлі базисної терапії салметеролом і беклометазону дипропіонатом у поєднанні з “Фітором”.Критеріями включення у дослідження хворих з діагностовано БА були: 1) рівень ОФВ1 на протязі 1 тижня, передуючого включенню у дослідження, повинен бути меншим або рівним 80 % і більше 60 % від належних значень; 2) зворотність бронхіальної обструкції (визначення ОФВ1) через 15 хвилин після інгаляції сальбутамола повинна була перевищувати 15 %; 3) необхідність у прийомі не більш ніж 4 інгаляції сальбутамола на добу на протязі 1 тижня, передуючого включенню у дослідження. Критерії включення пацієнтів із дослідження: 1) наявність на протязі 1 місяця, передуючого включенню у дослідження, запальних процесів верхніх та/або нижніх дихальних шляхів, які вимагали проведення антибактеріальної терапії; 2) виявлення під час ФБС ендобронхіту III ст., навіть за відсутності окреслених клінічних ознак; 3) госпіталізація з приводу загострення БА на протязі 1 місяця, передуючого включенню у дослідження; 4) потреба в підтримуючій терапії системними глюкокортикостероїдами; 5) супутня патологія серцево-судинної системи, ускладнена хронічною серцевою недостатністю ІІБ - III ст., а також порушення серцевого ритму, які потенційно небезпечні для життя хворого. Пацієнтам 2-ої групи (n = 67) на тлі базисної терапії проводили НВЧ-терапію чи її імітацію: хворим 2а групи (n = 24) - НВЧ-терапію на ділянки проекції наднирників; 2в групи (n = 25) - НВЧ-терапію на ділянки наднирників та біологічно активні точки (БАТ) відповідності легеням і бронхам на китицях (су-джок терапія); 2с групи (плацебо) (n = 18) - імітація НВЧ-терапії на ділянки наднирників і БАТ на китицях. У пацієнтів 2в групи використання НВЧ-терапії полягало у послідовному впливі на ділянки проекції наднирників (як у хворих 2а групи), а потім - на БАТ відповідності бронхам і легеням на китицях згідно критеріїв су-джок медицини з використанням головної системи відповідності китиці, де ділянки бронхів і легень мали проекцію на латеральну порцію тенара супінованої китиці, ближче до першого п?ястно-фалангового зчленування. Імітацію НВЧ-впливу пацієнтам 2с групи проводили у тій же послідовності та експозиції, що і хворим 2в групи.Розроблені методи корекції клініко-імунологічних порушень у хворих на персистуючу бронхіальну астму легкого та середньотяжкого перебігу шляхом диференційованого використання електромагнітного випромінювання надвисокої частоти (ЕМВ НВЧ) на ділянки проекції наднирників (окремо та в поєднанні з НВЧ-впливом на зони відповідності легеням і бронхам згідно з принципами су-джок терапії) та застосуванням таблеток “Фітору” на тлі базисної терапії беклометазону дипропіонатом і салметеролом. Особливістю місцевого імунітету у хворих на персистуючу БА легкого та середньотяжкого перебігу є зниження загальної кількості та життєздатності клітин бронхоальвеолярної лаважної рідини; збільшення питомої ваги лімфоцитів, нейтрофільних гранулоцитів та еозинофілів за рахунок зниження більш ніж на 30 % кількості альвеолярних макрофагів; більш ніж дворазове зниження адгезивної здатності альвеолярних макрофагів; зниження здатності до фагоцитозу альвеолярних макрофагів і нейтрофільних гранулоцитів на тлі вираженої активації кисневозалежного метаболізму в обох популяціях клітин. Базисна терапія салметеролом і беклометазону дипропіонатом у хворих на персистуючу БА легкого та середньотяжкого перебігу сприяє зменшенню частоти астматичних нападів, значному зниженню кількості інгаляцій сальбутамола “за необхідністю”, покращанню ФЗД та зменшенню гіперреактивністі бронхів. Використання ЕМВ НВЧ (на область проекції наднирників у поєднанні з НВЧ-ініціацією області відповідності бронхам і легеням на китицях згідно з принципами су-джок терапії) на тлі терапії беклометазону дипропіонатом і салметеролом у хворих на персистуючу БА легкого та середньотяжкого перебігу сприяє більш швидкому збільшенню рівня показників ФЗД (ОФВ1 зріс більш