Визначення співвідношення судинної та психогенної еректильної дисфункції залежно від віку хворих. Вивчення можливості одночасного використання методу реофалографії з оцінкою варіабельності серцевого ритму. Оцінка ефективності трансдермального гелю.
Аннотация к работе
Повноцінне статеве життя - один з найважливіших компонентів фізичного і душевного здоровя кожної людини, у звязку з чим пошук способів лікування еректильної дисфункції залишається важливим питанням урології і сексопатології [Возианов А.Ф., Горпинченко И.И., 1997]. Це обумовлено систематичними психоемоційними перевантаженнями, погіршенням екологічних умов, шкідливими чинниками виробництва, безконтрольним використанням медичних препаратів, запальними процесами статевих органів, зростанням соматичних захворювань, зокрема серцево-судинних[ Мазо Є. Б., 2004]. Інтракавернозна терапія вазоактивними препаратами може супроводжуватися розвитком кавернозного фіброзу, високим ризиком пріапізму, болем, гематомою в місці інєкції, кровотечею [Лоран О.Б., Сегал А.С, Щеплев П.А., 1995; Люлько А.В., 1996]. Підвищити ефективність діагностики і лікування хворих з еректильною дисфункцією васкулогенного ґенезу шляхом встановлення особливостей кавернозного кровообігу та стану вегетативної нервової системи та обґрунтувати засоби місцевого лікування. На підставі одночасного використання методу реофалографії з аналізом варіабельності серцевого ритму вперше визначені маркери судинної ЕД, які полягають в зниженні показника реографічного систолічного індексу та наявність додаткових хвиль на реофалограмі, та психогенної ЕД - підвищенні показника симпатовагального балансу та наявності додаткових хвиль на реофалограмі, що дозволяє покращити диференційну діагностику ЕД.З метою зясування взаємозвязку форми еректильної дисфункції з параметрами реофалографії, та показниками варіабельності серцевого ритму пацієнти основної групи в ході дослідження були розподілені на 2 підгрупи: хворі зі зниженою амплітудою систолічної хвилі (підгрупа А 37 чоловіків) і пацієнти з наявністю додаткових хвиль на реофалограмі (підгрупа В 45 чоловіків) за даними реофалографії. Пацієнти другої групи одержували терапію трансдермальним гелем - плацебо, місцево на статевий член, по аналогічній схемі протягом 2-х місяців. З метою вивчення ефективності запропонованого методу лікування через два місяці проводилось повторне дослідження пацієнтів з проведенням тестування згідно анкети (МІЕФ), з оцінкою критеріїв лікування: приріст інтегрального показника МІЕФ «еректильна функція» на 3 бали (критерій наявності ефекту), по досягненню величини 21 балу (відновлення ЕФ), досягнення нормального показника «еректильна функція» (критерій повноти ефекту) і загальна оцінка ефективності, дана пацієнтом (градація відмінна / добра / задовільна / без ефекту / погіршення). Амплітудно-частотний показник в контрольній групі збільшився в 5 разів, в групі пацієнтів з ЕД в 3,7 раза.Також була достовірною різниця і за іншими показниками: показник тонусу знизився на 37% в групі контролю, проти 16 % в групі з ЕД, показник тривалісті анакроти реограми знизився на 50 % в контрольній групі, проти 30 % в групі з ЕД. У пацієнтів з еректильною дисфункцією у спокої були виявлені ознаки вегетативного дисбалансу, які характеризувалися достовірним збільшенням активності симпатичного відділу вегетативної нервової системи і зниженням активності її парасимпатичного відділу, тобто відмічалося підвищення показника симпатовагального балансу (LF/HF) у пацієнтів з ЕД порівняно з контрольною групою на 22%.У дисертаційній роботі приведене теоретичне узагальнення і запропоноване нове вирішення актуальної наукової задачі - підвищення ефективності диференційної діагностики судинної еректильної дисфункції на підставі встановлення інтегральних реофалографічних показників та показників аналізу варіабельності серцевого ритму при їх одночасному використанні та обґрунтування засобу місцевого лікування, що має суттєве значення для урології. Встановлено, що у хворих молодого віку (18-45 років) домінуючим є психогенний ґенез ЕД (73,2%), тоді як судинний ґенез ЕД має місце у 26,8% пацієнтів. У пацієнтів вікової групи старше 45 років переважає органічна ЕД судинного генезу, яка має місце у 87,8% хворих, тоді як психогенна ЕД є у 12,2% хворих. Доведено, що одночасне використання методу реофалографії з аналізом варіабельності серцевого ритму дозволило знизити кількість помилково-позитивних результатів діагностики судинної еректильної дисфункції на 69% у пацієнтів з реофалографічними ознаками корпоральної веноокклюзивної дисфункції. Встановлено, що зниження інтегрального кількісного показника (реографічний систолічний індекс) нижче за 0,5 ум.од. свідчить про порушення артеріального компоненту ерекції, що характерне для ЕД органічного артеріогенного ґенезу.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
У дисертаційній роботі приведене теоретичне узагальнення і запропоноване нове вирішення актуальної наукової задачі - підвищення ефективності диференційної діагностики судинної еректильної дисфункції на підставі встановлення інтегральних реофалографічних показників та показників аналізу варіабельності серцевого ритму при їх одночасному використанні та обґрунтування засобу місцевого лікування, що має суттєве значення для урології.
Встановлено, що у хворих молодого віку (18-45 років) домінуючим є психогенний ґенез ЕД (73,2%), тоді як судинний ґенез ЕД має місце у 26,8% пацієнтів. У пацієнтів вікової групи старше 45 років переважає органічна ЕД судинного генезу, яка має місце у 87,8% хворих, тоді як психогенна ЕД є у 12,2% хворих.
Доведено, що одночасне використання методу реофалографії з аналізом варіабельності серцевого ритму дозволило знизити кількість помилково-позитивних результатів діагностики судинної еректильної дисфункції на 69% у пацієнтів з реофалографічними ознаками корпоральної веноокклюзивної дисфункції.
Встановлено, що зниження інтегрального кількісного показника (реографічний систолічний індекс) нижче за 0,5 ум.од. свідчить про порушення артеріального компоненту ерекції, що характерне для ЕД органічного артеріогенного ґенезу. Для оцінки венозного компоненту ерекції найбільш інформативним є якісний показник реофалограм - наявність додаткових хвиль, які характерні для корпоральної веноокклюзивної дисфункції.
Доведено в експерименті, що вивільнення 92% діючих речовин з трансдермального гелю за мінімальний час (10 хв.) забезпечує проксанолова основа-носій. Розроблений склад гелевої композиції для лікування еректильної дисфункції яка містить: папаверин, алпростадил, екстракти грени тутового шовкопряда і пилку квіткового, димексид, проксанол 268, пропіленгліколь, гліцерин, поліетіленоксид 400, полігексаметіленгуанідину фосфат.
Використання трансдермального гелю у пацієнтів з органічною (судинною) ЕД покращує еректильну функцію у 76,6 % пацієнтів, згідно з даними МІЕФ, що корелює з поліпшенням кавернозного кровообігу, за даними реофалографії (реографічний індекс збільшився в 1,8 разу).
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Одночасне використання методу реофалографії з аналізом варіабельності серцевого ритму, рекомендовано використовувати в алгоритмі обстеження хворих страждаючих на ЕД.
При використанні методу реофалографії в діагностиці ЕД для оцінки артеріального компоненту ерекції слід використовувати інтегральний кількісний показник (реографічний систолічний індекс), зниження якого нижче за 0,5 ум.од. свідчить про порушення артеріального компоненту ерекції і наявності у хворого органічної (артеріогенної) ЕД. Для оцінки венозного компоненту ерекції слід використовувати якісний показник реофалограм - наявність додаткових хвиль, які характерні для корпоральної веноокклюзивної дисфункції. При одночасному використанні методу реофалографії з аналізом варіабельності серцевого ритму наявність додаткових хвиль на реофалограмі та підвищення показника симпатовагального балансу більше 1,5 ум. од. потребує повторення досліджень для виключення психогенної ЕД. Багатокомпонентний трансдермальный гель, запропонованого складу, доцільно застосовувати в лікуванні хворих ЕД органічного (васкулогенного) генезу.
Особливу перевагу при призначенні розробленого методу місцевого лікування слід віддавати хворим на органічну (васкулогенну) ЕД с супутньою патологією, яка обмежує пероральне та внутрішньо кавернозне застосування лікарських препаратів.
Список литературы
Сагань А.С. Диагностика расстройств кровообращения полового члена у пациентов с различными механизмами развития эректильной дисфункции / А.С.Сагань // Актуальні питання медичної науки та практики: Зб. наук. праць ЗМАПО. - Запоріжжя, 2006. - Вип. 69. Кн. 1. - С. 389-394.
Сагань А.С. Исследование клинической эффективности трансдермального геля при лечении больных эректильной дисфункцией органического (васкулогенного) генеза / А.С.Сагань // Здоровье мужчины. - 2007. - № 4. - С. 102-106.
Сагань О.С. Підбір основи-носія і оцінка клінічної ефективності трансдермального гелю у хворих з еректильною дисфункцією / О.С.Сагань // Урологія. - 2007. - №2. - С. 38-42.
Сагань А.С. Функциональные методы диагностики эректильной дисфункции / А.С.Сагань, Е.И. Макар, Э.С. Оверченко // Актуальні питання медичної науки та практики: Зб. наук. праць ЗМАПО. - Запоріжжя, 2006. - Вип. 70. Кн. 1. - С. 76-83.
Здобувач самостійно проводив обстеження хворих та аналіз отриманих результатів.
Здобувач самостійно провів відбір, обстеження чоловіків для проведення експерименту, брав участь у проведенні експерименту та аналізі отриманних результатів.
Патент №17113 Україна, МПК (2006) А 61К 9/00. А 61К 35/64. А 61Р 15/00. Засіб для профілактики і лікування еректильної дисфункції / Люлько О.О., Сагань О.С., Головкін В.В. - № 200602420; Заявл. 06.03.2006; Опубл. 15.09.2006// Промислова власність. - 2006. - №9.- С. 5.
Здобувач приймав участь у відборі, обстеженні та лікуванні хворих, самостійно провів патентний пошук та підготував матеріали до друку.
Люлько А.А. Возможность использования реофаллографии в диагностике эректильной дисфункции / А.А.Люлько, А.С. Сагань // Здоровье мужчины. - 2006. - №2. - С. 216.
Здобувач самостійно провів відбір, обстеження пацієнтів та попередній аналіз отриманих результатів.
Сагань О.С. Вибір аплікаційного лікарського засобу для корекції еректильної дисфункції / О.С.Сагань, , Б.С. Бурлака, А.А. Пазинич // Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики: Зб. наук. статей. - 2006. - Вип. XV. Т.2. - С. 413-414.
Здобувач приймав участь в експерименті. Аналіз отриманих результатів проведено здобувачем самостійно.