Аналіз клініко-лабораторних проявів, їх змін внаслідок проведеного лікування міхурово-сечовідного рефлюксу та його ускладнень. Система диференційованого підходу до вибору тактики лікування хворих і удосконалення на цій підставі існуючих методів лікування.
Аннотация к работе
Виникнення МСР може стати причиною розвитку ускладнень, які нерідко призводять до значної чи повної втрати функції нирок: хронічний пієлонефрит, гідронефроз, хронічна ниркова недостатність (Возіанов О.Ф., Сеймівський Д.А., Бліхар В.Є., 2000; Лопаткин Н.А., Пугачев А.Г., Кудрявцев Ю.В., 2002; Люлько О.В., Терещенко О.В., Сеймівський Д.А., 1995; Мазо Е.Б., Кривобородов Г.Г., Тарасова Е.В., 1998; Пепенин В.Р., Спиридоненко В.В., Карпенко С.И., 2001). Проблема лікування хворих із МСР при НДСМ находиться на межі різних галузей медицини, перш за все урології та неврології, що викликає різні думки щодо вибору тактики лікування (Пирогов В.О., Зайцев В.І., Севастьянова Н.А., 1997). Крім цього, відсутня комплексна система оцінки МСР та результатів його лікування, що ускладнює обєктивну оцінку при порівнянні різних методів лікування і робить проблематичним обґрунтування вибору певного метода терапії. Метою дослідження є покращання результатів лікування МСР, що виник на тлі НДСМ, шляхом розробки обєктивно обґрунтованої системи диференційованого підходу до вибору тактики лікування хворих та удосконалення на цій підставі існуючих методів лікування. Для досягнення поставленої мети необхідно було виконати наступні завдання: Встановити прогностичну вагомість різних клінічних проявів у хворих на МСР, який виник на підставі НДСМ, стосовно загальної ефективності лікування та покращання якості життя хворих.Ретроспективний аналіз 279 історій хвороб та амбулаторних карток хворих на МСР, який виник на тлі НДСМ за період з 1993 по 2003 рр. свідчить, що: - МСР I ступеня діагностовано у 93 (33,3%) пацієнтів, МСР II ступеня - у 12 (4,3%), МСР III-IV ступеня - у 174 (62,4%); скарги на дизуричні розлади (імперативні поклики, імперативне нетримання сечі, біль під час сечовипускання, енурез, ніктурію) були присутні у 183 (65,6%) хворих; Аналізуючи клінічні прояви та вторинні зміни сечових шляхів у хворих із різними ступенями МСР, намагались зясувати залежність їх прояву від виразності МСР, віку та статі хворих. При проведенні статистичного дослідження нами було зясовано, що у хворих зі збільшенням ступеня МСР більш виразно змінювався загальний аналіз сечі за рахунок збільшення кількості лейкоцитів (p< 0,05), при цьому у хворих із МСР І-ІІ ступеня вірогідно частіше лейкоцитурія була відсутня, а виражена лейкоцитурія спостерігалась рідше ніж у пацієнтів зі МСР ІІІ-IV ступенів. На підставі проведеного аналізу нами вперше було розроблено систему комплексної оцінки стану хворого на МСР за вибраними показниками, які є найбільш важливими для оцінки важкості захворювання з урахуванням як обєктивних, так і субєктивних проявів МСР (скарги на дизуричні розлади, частота загострень пієлонефриту за рік, зміни у загальному аналізі сечі (виразність лейкоцитурії), порушення функції нирок, ступінь УГН і МСР).У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає в обґрунтуванні індивідуального підходу до лікування хворих на міхурово-сечовідний рефлюкс на підставі запропонованої системи комплексної оцінки стану пацієнта та алгоритму визначення тактики лікування. На підставі багатофакторного статистичного аналізу вперше доведено, що більшість клінічних та лабораторних проявів міхурово-сечовідного рефлюксу не мають кореляційного звязку із його ступенем, але встановлено зворотню кореляційну залежність ступеня міхурово-сечовідного рефлюксу з віком (r=-0,15, p< 0,05) та пряму - з лейкоцитурією (r= 0,15, p< 0,05).
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає в обґрунтуванні індивідуального підходу до лікування хворих на міхурово-сечовідний рефлюкс на підставі запропонованої системи комплексної оцінки стану пацієнта та алгоритму визначення тактики лікування.
1. На підставі багатофакторного статистичного аналізу вперше доведено, що більшість клінічних та лабораторних проявів міхурово-сечовідного рефлюксу не мають кореляційного звязку із його ступенем, але встановлено зворотню кореляційну залежність ступеня міхурово-сечовідного рефлюксу з віком (r= -0,15, p< 0,05) та пряму - з лейкоцитурією (r= 0,15, p< 0,05).
2. Дизуричні розлади, лейкоцитурія, частота загострень пієлонефриту є тими складовими клініки міхурово-сечовідного рефлюксу, що впливають на якість життя і змінюються першими внаслідок лікування за рахунок нормалізації функції сечового міхура.
3. Клінічні прояви та ускладнення погіршують якість життя у 66,2% хворих, тому покращання якості життя є не менш важливою метою лікування, ніж власне редукція рефлюксу і повинно враховуватись при визначенні тактики лікування та оцінці його результатів.
4. Зміни ступеня міхурово-сечовідного рефлюксу внаслідок проведеного лікування у 39,1% хворих не співпадають із зменшенням клінічних проявів захворювання, а у 66,7% випадків не співпадають зі змінами якості життя таких хворих, тому оцінка ефективності лікування хворих на підставі тільки змін його ступеня є недостатньо обєктивною.
5. При оцінці стану хворих на МСР, а також при оцінці ефективності лікування, повинна прийматись до уваги не тільки ступінь МСР, а і весь комплекс головних клінічних проявів та ускладнень захворювання, що можливо при використанні запропонованої системи комплексної оцінки тяжкості захворюваності на міхурово-сечовідний рефлюкс та ефективності лікування.
6. При відсутності прямих показів до оперативного втручання вибір методу консервативного лікування у хворих на міхурово-сечовідний рефлюкс залежить від зміни суми балів за час лікування ( відповідно запропонованому способу комплексної оцінки тяжкості захворювання на міхурово-сечовідний рефлюкс та ефективності лікування), яка повинна бути ? за 30%. При зміні суми балів < 30% показано застосування іншого методу лікування.
Список литературы
1. Нікітаєв С.В. Клініко-лабораторні прояви міхурово-сечовідного рефлюксу при нейрогенних дисфункціях сечового міхура у дітей // Буковинський медичний вісник. - 2002.- Т6, №4. - С. 111-113.
2. Зайцев В.І., Нікітаєв С.В. Сучасні погляди на виникнення та лікування міхурово-сечовідного рефлюксу // Буковинський медичний вісник - 2000. -Т4,№1-2.- С. 168-174. (здобувач провів літературний пошук, виконав аналіз, сформулював висновки).
3. Зайцев В.І., Пирогов В.О., Нікітаєв С.В. Метод комплексного аналізу стану хворих на міхурово-сечовідний рефлюкс // Урологія. - 2002. - №4. - С. 25-29. (здобувач проаналізував дані літератури, провів клініко-лабораторне обстеження більшості хворих, аналіз і статистичну обробку матеріалу).
4. Зайцев В.І., Пирогов В.О., Нікітаєв С.В. Порівняльний аналіз взаємозвязку між клінічними проявами та ступенем міхурово-сечовідного рефлюксу в аспекті оцінки ефективності лікування хворих // Вісник наукових досліджень. - 2003. - №2. - С. 11-13. (здобувач проаналізував дані літератури, провів підбір і клініко-лабораторне обстеження більшості хворих, аналіз і статистичну обробку матеріалу, сформулював висновки).
5. Зайцев В.І., Пирогов В.О., Нікітаєв С.В., Севастьянова Н.А. Особливості оцінки результатів лікування хворих на міхурово-сечовідний рефлюкс, який виник на тлі нейрогенних дисфункцій сечового міхура // Буковинський медичний вісник. - 2003. - Т7,№1. - С. 144-148. (здобувач проаналізував дані літератури, провів клініко-лабораторне обстеження хворих, аналіз і статистичну обробку матеріалу, брав участь у формулюванні висновків).
6. Патент № 56812 А України, А61В8/00, G01N33/48 Спосіб комплексної оцінки тяжкості захворювання на міхурово-сечовідний рефлюкс та ефективності лікування // Нікітаєв С.В., Пирогов В.О., Зайцев В.І. - № 2002097571; Заявл. 20.09.2002; Опубл. 15.05.2003. Бюл. №5.
7. Зайцев В.І., Пирогов В.О., Нікітаєв С.В., Севастьянова Н.А., Андреєва І.А., Тимошик В.Т. Новий погляд на оцінку результатів лікування хворих на міхурово-сечовідний рефлюкс, який є наслідком нейрогенних дисфункцій сечового міхура // Тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції „Актуальні питання урології”. - Чернівці. 2003. - С. 9-11. (здобувач проаналізував дані літератури, провів клініко-лабораторне обстеження хворих, аналіз і статистичну обробку матеріалу).
8. Нікітаєв С.В. Изменение качества жизни больных при лечении пузырно-мочеточникового рефлюкса, который возник на фоне нейрогенного мочевого пузыря // Тези доповідей II-ї міжвузівської наукової конференції студентів та молодих вчених “Актуальные вопросы спортивной медицины, лечебной физической культуры, физиотерапии и курортологии”. - М.: 2003. - С. 130.
9. Нікітаєв С.В. Особливості клінічних проявів міхурово-сечовідного рефлюксу, який виник на тлі нейрогенних дисфункцій сечового міхура у дітей // Тези доповідей - 65-ї Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів та молодих вчених ім. Довгялло. - Донецьк. - 2003. - С. 33.