Взаємодія семантико-синтаксичного і формально-синтаксичного рівнів речення з об’єктним аргументом, природа корелятивних та некорелятивних відношень, що існують між означеними рівнями. Сучасна філософська й лінгвістична інтерпретація категорії об’єкта.
Аннотация к работе
Одновимірний підхід до вивчення природи речення, який передбачав аналіз формально-граматичних його характеристик, витіснила нова наукова парадигма, що висуває на перший план семантичне осмислення синтаксичної конструкції, пропонує витлумачувати її як багатоаспектну одиницю з органічно притаманними їй формально-синтаксичними, семантико-синтаксичними і функціонально-комунікативними ознаками. Останнім часом особливо підвищилася зацікавленість учених семантичною структурою речення з урахуванням різних чинників: обсягу його обєктивних смислів; комплексу детермінованих валентними властивостями дієслівного предиката семантико-синтаксичних відношень і вичленовуваних на їхній основі семантичних компонентів, що мають субстанціальний або несубстанціальний характер. Визначенню типології, окресленню статусу й ролі обєктних відношень із проекцією на семантико-синтаксичний і формально-синтаксичний рівні речення, семантичному класифікуванню обєктного аргумента, що разом із предикатом та субєктом конституюють речення, присвячено праці О.Ф. Актуальність дисертаційної роботи зумовлена, з одного боку, посиленим інтересом лінгвістичної науки до проблеми багаторівневої організації речення, з іншого - потребою цілісного й системного опису обєктних відношень у різних планах, насамперед семантичному, синтагматичному та парадигматичному, а також необхідністю вивчення цих відношень на тлі відмінкової системи, кожен компонент якої має свою специфікацію, функціонально-семантичне призначення й репертуар конкретних реалізаторів у вигляді безприйменникових або прийменниково-іменникових форм. Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше в українському мовознавстві на широкому фактичному матеріалі комплексно схарактеризовано обєктні відношення в аспекті виявлення їхніх семантико-синтаксичних, формально-синтаксичних і функціональних звязків у відмінковій системі і в складі речень із дієслівними предикатами; зясовано характер лексико-семантичного звязку між основним носієм валентності та заповнювачем припредикатної позиції; установлено компонентний склад дієслів-предикатів, які обєднано за тими або тими інтегральними ознаками в лексико-семантичні групи; виявлено наявність / відсутність обмежень у плані вибору основним носієм валентності правобічного обєктного компонента; установлено критерії відмежування обєктної семантики від інших значень; диференційовано основні й неосновні репрезентанти обєктних відношень; упорядковано засоби вираження обєктної семантики в реченнях структурної моделі Sub Praed Arq prav [Obj], що дало змогу представити чинні в сучасній українській мові структурні субмоделі синтаксичних конструкцій з обєктним типом детермінації.Спільним слід уважати насамперед те, що вони (субєкт і обєкт) 1) входять до розряду субстанціальних синтаксем, 2) характеризуються семантичною поліфункціональністю, 3) реалізуються у вигляді морфологічних варіантів (Nx [Nnom, Ngen, Ndat, Nacc, Ninst]; prep Nx [prep Ngen, prep Nacc, prep Ninst, prep Nloc]), 4) валентно повязані з предикатом, 5) заповнюють у реченні певні формально-синтаксичні та комунікативні позиції. Відмінності між ними полягають передусім у тому, що 1) субєктові властива субєктна семантико-синтаксична функція, а обєктові - обєктна, 2) субєкт займає лівобічну позицію щодо предиката, а обєкт - правобічну, 3) субєкт буває активним і пасивним, обєкт - тільки пасивним, 4) для субєкта типовою є формально-синтаксична позиція підмета, а для обєкта - додатка, 5) субєкт виступає єдино можливим репрезентантом лівобічної позиції, тоді як обєкт, експлікуючи правобічну позицію, може синхронно співіснувати з іншими заповнювачами позиції Arq prav - інструменталем, адресатом, локативом; 6) субєкт є обовязковою синтаксемою в реченні, а обєкт може функціонувати на правах облігаторної і факультативної синтаксеми; 7) між субєктом, представленим підметом, і предикатом, репрезентованим присудком, існують граматичні предикативні відношення, що формують конструктивне ядро речення, тоді як між обєктом, реалізованим додатком, і предикатом, експлікованим присудком, установлюються граматичні обєктні відношення, які не утворють конструктивного ядра речення, 8) семантика обєктності тісно повязана зі значенням перехідності, тоді як семантика субєктності цією детермінувальною характеристикою не наділена. Вони можуть реалізувати, наприклад, такі значення, як “додатково провести дію, повязану з творенням або руйнуванням обєкта” (до-і при-), “відділити обєкт від інших обєктів” (об-, о-), “повторно виконати дію” (пере-, при-), “остаточно усунути з якоїсь поверхні що-небудь” (під-), “оминути що-небудь увагою” (про-), “спрямувати дію в зворотному напрямі” (роз-), “розподіляти що-небудь” (ви-) та ін. Конкретними репрезентантами структурної субмоделі Sub (Nnom) Praed (Vf) Arq prav [Obj (prep Ngen)] є такі субмоделі: Sub (Nnom) Praed (Vf) Arq prav [Obj (від/од Ngen)], Sub (Nnom) Praed (Vf) Arq prav [Obj (до Ngen)], Sub (Nnom) Praed (Vf) Arq prav [Obj (проти Ngen)], Sub (Nnom)