Формування готовності учителів природничих дисциплін до розв’язання проблем з безпеки життєдіяльності як педагогічна проблема. Формування в учнів культури безпеки. Контроль рівня сформованості у учителів знань, умінь і навичок з безпеки життєдіяльності.
Аннотация к работе
Одним із підходів до формування такого мислення є виховання молоді, яка психологічно підготовлена до життя й діяльності в сучасних умовах розвитку людства, а також формування в неї вмінь прогнозувати взаємовідносини в системі “людина - природа - суспільство” й усвідомлено ставитися як до власної безпеки, так і до безпеки навколишнього середовища. Реальні умови життя й педагогічної діяльності майбутнього вчителя в сучасному енергетично насиченому суспільстві дозволяють виділити ряд протиріч між: - вимогами освітньо-кваліфікаційних характеристик, освітньо-професійних програм та галузевих стандартів вищої освіти з безпеки життєдіяльності (зокрема, випускник педагогічного ВНЗ повинен володіти знаннями з безпеки життєдіяльності та уміти: створювати комфортні та безпечні умови, обирати заходи попередження травматизму, прогнозувати виникнення шкідливих та небезпечних факторів, приймати адекватні рішення для зменшення ризику до допустимих значень та надавати першу медичну допомогу) і фактичним рівнем підготовки вчителів природничих дисциплін з названого напрямку; Усунення цих протиріч передбачає удосконалення професійної підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін з безпеки життєдіяльності і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження: “Дидактичні засади професійної підготовки вчителів природничих дисциплін з безпеки життєдіяльності.” Гіпотеза дослідження: процес професійної підготовки у ВНЗ майбутніх учителів природничих дисциплін до створення безпечних, комфортних та результативних умов навчання й формування в учнів культури безпеки буде ефективним за умов: активізації теоретичної і практичної навчальної діяльності майбутніх учителів, яка зумовлює розвиток мотивації формування готовності до вирішення проблеми забезпечення безпеки життєдіяльності школярів; створенні методичного забезпечення для реалізації самостійної пошукової навчальної діяльності майбутніх учителів природничих дисциплін з курсу безпеки життєдіяльності. Для розвязання поставлених завдань і перевірки гіпотези використовувалися теоретичні та експериментальні методи дослідження: системний та функціональний аналіз, порівняння, синтез, систематизація, узагальнення даних з проблеми дослідження на основі вивчення психолого-педагогічної та науково-методичної літератури і статистичних даних, аналіз програм з безпеки життєдіяльності, шкільних підручників і посібників з фізики, хімії, біології, географії, трудового навчання та підручників з безпеки життєдіяльності для ВНЗ, аналіз лекційних, лабораторних та семінарських занять у педагогічних ВНЗ, вивчення та узагальнення досвіду підготовки майбутніх вчителів з безпеки життєдіяльності.У першому розділі “Формування готовності майбутніх учителів природничих дисциплін до розвязання проблем з безпеки життєдіяльності як педагогічна проблема” на основі законодавчих, правових, психолого-педагогічних, методичних та дисертаційних джерел розглянуто ретроспективу поняття “безпека життєдіяльності”, виділено сучасний четвертий період її розвитку; запропоновано авторське визначення у такій редакції “безпека життєдіяльності - це наука, яка вивчає небезпеки, закономірності їх прояву та дії, що загрожують людині й природі, а також методи, засоби та правила запобігання й захисту від них.” На основі комплексного аналізу проблеми дослідження визначені педагогічні умови для створення педагогічної системи підготовки вчителів природничих дисциплін з безпеки життєдіяльності: навчання майбутніх учителів природничих дисциплін здійснюється з метою підготовки високопрофесійного вчителя, який володіє знаннями, уміннями і навичками з безпеки життєдіяльності; курс безпеки життєдіяльності вивчається як окрема спеціальна дисципліна; забезпечення необхідного змісту, методів, форм і засобів підготовки учителів природничих дисциплін з безпеки життєдіяльності; наявність студентів фізико-математичного та природничо-географічного факультетів педагогічних закладів освіти; наявність у педагогічному ВНЗ високопрофесійних викладачів дисциплін за фахом. Операційно-процесуальний компонент також включає володіння ключовими компетенціями з безпеки життєдіяльності, до яких ми віднесли такі основні компетенції: організацію робочого місця вчителя та учня; забезпечення власної й колективної безпеки у звичайних та екстремальних умовах; забезпечення психологічного комфорту навчально-виховного процесу; використання вимірювальних приладів, станків, інструментів, розчинів, сполук, зразків, компютерної техніки, технічних засобів; створення засобів наочності та саморобних приладів і обладнання; застосування засобів індивідуального та колективного захисту; виявлення небезпечних та шкідливих чинників життєвого середовища; запобігання виникненню надзвичайних ситуацій. За змістом названий курс є окремою самостійною дисципліною, яка охоплює ряд соціальних та природничих наук, що визначають зміст перманентності небезпеки, знання про безпечні способи життя у звичних та повсякденних умовах, а також про вміння зберігати життєдіяльність і здоровя при вкрай несприйн