Визначення соціально-політичного напрямку у розвитку етнічно-культурної згуртованості українців представниками Кирило-Мефодіївського товариства. Суть причин політичного протиборства з геополітичними тисками інших країн. Формування світобачення осіб.
Аннотация к работе
Постановка проблеми включає проблему соціальних та духовних змін, які відбуваються в Україні, що вимагає аналітичного поєднання напрацювань дослідників минулого та сучасного часу. Така віра актуальна й до сьогодні, бо, як писалося в «Законі Божім» (Книзі буття українського народу): «Голос України не затих, і встане Україна з своєї могили, і знову озветься до своїх братів словян, і почують крик її, і встане Словянщина, і не позостається ні царів, ні царевича, ні царівни, ні князя, ні графа, ні герцога, ні сіятельства, ні превосходительства, ні пана, ні боярина, ні кріпака, ні холопа» [4, с. Кириломефодіївці дотримувалися чітких позицій у необхідності поширювати освіту серед українців, де б вона визначала свій пріоритет над політикою, бо низький рівень свідомості населення, у перспективі, веде до зростаючих соціальних суперечностей та конфліктів. Україна була зразком стабільності, порядку, миролюбства, вона єднала усі народи, бо в душах українців не існувало почуття расової і національної зневаги. Між іншим, автори «Закону Божого» не закликали до помсти «ганебникам» України, навпаки, вони бажали миру та співдружності серед словян: «Як представники пригніченої нації, братчики відстоювали принципи рівності, братерства, свободи всіх народів, хоча шовіністична історіографія ніколи не надавала значення цим принципам, а навпаки, всіляко принижувала представників нашого народу, звинувачувала їх у месіанстві, українофільстві, хуторянстві» [4, с.