Виявлення значимих для соціальної психології ідей і тем у різних науках, причини їхньої появи. Хронологічна послідовність як спосіб організації матеріалу. Вибір базової науки як дисциплінарна матриця. Моделі людини, суспільства й відносини між ними.
Аннотация к работе
Ідейна спадщина сучасної соціальної психології У наш час у соціальній психології зложилися кілька способів організації того величезного матеріалу, що являє історичну цінність. Один з них - найпоширеніший - виявлення значимих для соціальної психології ідей і тем у різних науках, а також причин їхньої появи у філософії, соціології, психології, етнографії, антропології (Андрєєва, Кузьмін). Як правило, тут мова йде про Древню Грецію, середньовічну Європу й Францію, Англію, Німеччину, Італію XIX столітті. Тоді, як це робить, наприклад, американський дослідник У. Саакян, ми одержуємо пролог до соціальної психології, представлений соціальною наукою за період від глибокої стародавності (звичайно Древньої Греції) до епохи Відродження, потім період до початку XX століття, представлений внеском різних країн, що плавно переходить в історію американської соціальної психології. Як елементи парадигми були виділені - 1) вибір базової науки як дисциплінарна матриця; 2) позиція по питанню про специфіку соціального дослідження; 3) позиція по питанню про відношення теорії й метода й ведучий метод; 4) моделі людини, суспільства й відносини між ними; 5) розуміння предмета соціальної психології й базових категорій, у яких він визначається; 6) головне досліджуване відношення в системі відносин: індивід - група - суспільство і основні обєкти, на яких воно вивчається; 7) позиція по питанню про роль соціального психолога в суспільстві й сфера практичного застосування отриманих даних. На відміну від Конфуція, для якого гарний політик - це в першу чергу високоморальна, справедлива людина, обоє європейських мислителя трактували традиційні цивільні чесноти скоріше від противного, або як перешкода на шляху до влади (М. Макіавеллі), або як навязані громадянинові насильно, під страхом покарання. Ця нерозвязна дилема була блискуче обґрунтована в роботі С. Московичи.