Розгляд основних способів створення ефективного механізму правового регулювання банкрутств. Відсутність мети одержання прибутку як одна з основних ознак непідприємницької діяльності. Загальна характеристика процедур та заходів запобігання банкрутству.
Аннотация к работе
В кожній країні законодавець по-різному визначає коло боржників, до яких можуть бути застосовані процедури запобігання банкрутству (неспроможності) причому у межах цього кола неоднаково визначаються окремі категорії боржників, щодо яких відповідним законодавством про банкрутство (неспроможність) передбачені особливості застосування до них названих процедур, та субєкти, на яких не поширюються норми законодавства про банкрутство (неспроможність), а отже, і норми, що регламентують вказані процедури. (далі - Закон України 1992 року) [1] дозволяє зробити висновок, що до боржників можуть відноситься: особи, що є субєктами підприємницької діяльності зі статусом юридичної особи та окремо визначені особи, які не мають статусу субєкта підприємницької діяльності, до яких у разі порушення провадження у справі про банкрутство можуть бути застосовані процедури запобігання банкрутству (неспроможності), що здійснюються за загальними правилами та окремі категорії субєктів підприємницької діяльності щодо яких можуть бути застосовані особливі або спеціальні процедури запобігання банкрутства (неспроможності). Закон України 1992 року та ГК України [2] до боржників, щодо яких можуть бути застосовані процедури запобігання банкрутству (неспроможності), відносить громадян України та громадян інших держав, не обмежених законом у правоздатності або дієздатності, які зареєстровані як субєкти підприємницької діяльності України, субєктів підприємницької діяльності, що мають ознаки юридичної особи. У порівнянні із першою редакцією закону України "Про банкрутство" [3] коло субєктів процедур запобігання банкрутству (неспроможності) було поповнено за рахунок фізичних осіб - підприємців, відновлення фінансового стану яких відбувається на основі плану погашення боргів, за особливими правилами, передбаченими названим законом. Крім того, законодавець у ст.5 Закону України 1992 року окремо визначає коло боржників, на яких також поширюються норми цього Закону, а отже, може бути застосовані процедури та заходи запобігання банкрутству (неспроможності).
Список литературы
1.№ 847 - XIV // Офіційний вісник України. -1999. - № 34. - Ст. 1768.
2. Джунь В.В. Інститут неспроможності: світовий досвід розвитку і особливості становлення в Україні: [монографія] / Вячеслав Васильович Джунь. - К.: Юридическая практика, 2006. - 384 с.
3. Афанасьєв Р.Г. Проблеми правового регулювання банкрутства за законодавством України: дис. ... кандидата юр. наук: 12. 00. 04/ Афанасьєв Ростислав Георгійович. - К., 2001. - 184 с.
4. Тітов М.І. Банкрутство: матеріально- правові та процесуальні аспекти: [монографія] / Микола Ілліч Тітов. - Харків: Фірма "Консум", 1997. - 192 с.
5. Поляков Б.М. Право несостоятельности (банкротства) в Украине: [монография] / Борис Моисеевич Поляков. - К.:Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2003. - 440 с.
6. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435 - 1V// Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №40. - Ст.356.
7. Знаменський Г.Л., Піріжняк Г.А. Некомерційна господарська діяльність / Г.Л. Знаменський, Г.А. Піріжняк // Науково - практичний коментар Господарського кодексу України / [О.А. Беляневич, О.М. Вінник, В.С. Щербина та ін.]; за заг. ред. Г.Л. Знаменського. - [2-е вид.]. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - С. 87- 90.