Десятинна церква – минуле, сьогодення і можливе майбутнє - Курсовая работа

бесплатно 0
4.5 105
Будівництво церкви князем Володимиром, її вплив і значення у житті тогочасного Києва. Культурні і духовні скарби Десятинної церкви: святині, реліквії і поховання. Актуальність дослідження про історію Десятинної церкви та її ймовірну відбудову і майбутнє.

Скачать работу Скачать уникальную работу

Чтобы скачать работу, Вы должны пройти проверку:


Аннотация к работе
Представники обох церков вимагають відбудови Десятинної церкви. Що ж це за церква, навколо якої вирують такі політично-релігійні пристрасті? Голубинського: «Насаджена на Русі Церква Християнська вимагала зовнішнього представництва, йде тут мова про споруду, яка була б церквою всієї Русі і матірю всіх церков руських». І, написавши, положив він присягу в церкві сій, (і) сказав: «Якщо ж це одмінить хто, - хай буде проклят». Церкву освячував другий Київський митрополит Леонтій, а настоятелем було поставлено Анастасія Корсунянина, як називає його Нестор літописець.Церква була трьохпрестольна: головний престол був освячений в честь Успіня Богородиці. У цьому престолі знаходився чудотворний образ Богородиці, який був найстародавнішою святинею Києва. Ікона була привезена з Корсуня дружиною князя Анною у вигляді приданого. Третій боковий престол було присвячено священномученику Клименту, оскільки там знаходилася глава святого Климента, також привезена з Корсуня. [14] Глава Климента, як велика київська святиня, згадується в Літописі Руському, де мова йде про поставлення митрополитом Київським Климента Смолятича без благословення Константинопольського патріарха.Десятинна церква була зруйнована у 1240-му році під час штурму міста ханом Батиєм. Псковський літопис зазначає, що Київ був захоплений монголо-татарами 19 листопада, при цьому вказується тривалість облоги - десять тижнів і чотири дні. Лаврентіївський та Тверський літописи називають 6 грудня (за старим стилем), а за новим - 19 грудня, День святого Миколая, днем захоплення столиці. За час, поки татари розбивали ними стіни церкви, обложені здійснили відчайдушну спробу вирватися на волю, риючи підземний хід до схилу Старокиївської гори. Люди тим часом вибігли і на церкву, і на склепіння церковне з пожитками своїми, (і) од тягаря повалилися з ними стіни церковні, і так укріплення було взяте (татарськими) воями.На вцілілій південно-західній частині споруди була влаштована невелика церковка, яка мала назву Миколи Десятинного. Деякі дослідники вважають, що була спроба відродження храму у XI столітті під час князювання в Києві Олелька Володимировича та Симона Олельковича. Інший сучасник і сподвижник Петра Могили, Сильвестр Косів зазначає, що за часів Могили від Десятинної церкви залишилися тільки руїни, і стоїть лише частина однієї стіни, що ледве виступає на поверхню. Дослідник житія святителя Петра Могили Микола Костомаров зазначає, що бунт проти уніатів у Києві після прибуття Петра Могили на кафедру в 1632 році повернув до Православної церкви і деревяну церкву святого Миколая, яка була збудована на місці Десятинної. Могилі не вдалося закінчити відбудову цієї святині, тому у своєму заповіті він зазначив: «На закінчення церкви, названої Десятинною, Яку я почав реставрувати, щоб відновлення закінчено було, з моєї шкатули готових тисячу золотих призначаю і записую».Після Жовтневої революції храм хотіли включити до обєктів державного історико-культурного заповідника під назвою «Київський Акрополь». Проте вже 1929 року зявилися інші плани використання памятки - Київський окрвиконком пропонував перебудувати її під клуб войовничих безвірників. 19 вересня секретаріат ВУЦВК Київської крайової інспектури ухвалив рішення передати церкву у відання Київської крайової інспектури. Занепокоєні пошуком цегли на будівництво шкіл, промислових і житлових обєктів, секретар Київської міської партії Салов та голова міськради Петрушанський 14 березня 1936 року звернулися до Політбюро ЦК КП(б)У з проханням санкціонувати знесення Володимирського собору та Десятинної церкви. «За генеральним планом реконструкції міста Києва, затвердженим ЦК КП(б)У, - писали вони, - Володимирський собор і Десятинна церква намічені до знесення, як обкти, які не мають великої історичної цінності, - тому міськком КП(б)У і міськрада прохають дозволити приступити до розібрання зазначених церковних будівель».У розпорядженні було сказано: «Враховуючи значення церкви Богородиці (Десятинної) як символу древньої української державності, її роль у справі утвердження національно-культурних традицій українського народу і беручи до уваги звернення засновників благодійного фонду «Відродження Десятинної церкви» (…) - Кабінету міністрів України переглянути Програму відновлення видатних памяток історії і культури України в частині включення в перелік обєктів (…) церкви Богородиці (Десятинної) в м. 15 липня 2004 року після хресного ходу з Володимирського собору було встановлено деревяний хрест на фундаментах Десятинної в ознаменування відновлювальних робіт та створено фонд відбудови церкви. Пізніше це розпорядження Президента було скасоване - у вересні 2004 року Леонід Кучма видав указ про впорядкування території та будівництво памятної каплички церкви Богородиці (Десятинної). Але, як пояснив Олександр Омельченко, відбудовувати церкву повністю за древніми описами не будуть. Науковці столиці два роки тому оприлюднили звернення до громадськості, у якому застерігали, що зведення на Старокиївській горі великого архітектурного обєкта ,

План
План

1. Вступ

2. Будівництво церкви князем Володимиром

3. Святині, реліквії і поховання Десятинної церкви

4. Загибель Десятинної церкви

5. Відродження храму Петром Могилою

6. Друге відродження Десятинної

7. Руйнація церкви у 1936 році

8. Полеміка про відбудову Десятинної

8.1. Аргументи «проти»

8.2 Аргументи «за»

8.3 Ймовірність вирішення питання без громадського обговорення

9. Висновки

10. Список використаної літератури

Вывод
Отже, як показало дослідження історії Десятинної, ця церква відіграла велику роль у справі утвердження національно-культурних традицій українського народу і є символом древньої української державності. Вона стала зразком для будівництва древніх українських храмів, у її стінах започатковувалося літописання, проходили «дипломатичні» прийоми. Десятинна - вірогідне місце поховання князя Володимира і княгині Ольги. ЇЇ культурні і духовні скарби (ікони, книги та коштовні чаші для богослужінь) були безцінними.

У час монголо-татарської навали Десятинна стала останнім оплотом киян, а після падіння - великою братською могилою.

Майбутнє Десятинної церкви є невизначеним. Полеміка навколо її відбудови на шпальтах газет поки що стихла, і залишається велика загроза непублічного, «кулуарного» вирішення питання про її відбудову і конфесійну «приналежність». На жаль, вирішальне значення в цьому питанні можуть мати не аргументи науковців, а політичні впливи і симпатії у владі Києва і держави.

На мою думку, краще б над фундаментами Десятинної сяяли світлові контури, аніж розгорнулася жвава торгівля брошурками антиукраїнського спрямування в храмі сумнівної архітектурної цінності, який, до того ж, належав би церкві іншої держави…

Список литературы
1. Літопис Руський. За Іпатіївським списком. Переклав Леонід Махновець. - К., 1989. - С. 67. ( всього 591 XVI стор.)

2. Визначні памятки Києва. Енциклопедичний довідник. - К., Фенікс, 2005. - С. 198.

3. Голубинський Е. История Русской Церкви. Т.1. - М., 1997. - С. -181.

4. Літопис Руський. - С. 70.

5. Димитрій Рудюк, архієпископ. Мати церков руських. - К., 2005. - С. 13. (всього 107 стор.)

6. Филарет Гумилевский, архиепископ. История Русской Церкви. - М., 2001. - С. 75.

7. Визначні памятки Києва. Енциклопедичний довідник. - С. 199.

8. Визначні памятки Києва. Енциклопедичний довідник. - С. 199.

9. Визначні памятки Києва. Енциклопедичний довідник. - С. 200.

10. Юрій Олійник. Право на руїни// Дзеркало тижня, 2005. - № 15-16.

11. Никитенко Н.Н. Русь и Византия в монументальном комплексе Софии Киевской. - К., 2004. - С. 56-58.

12. Макаров. А. Малая энциклопедия Киевской старины. - К., 2002. - С. 131-132.

13. Макаров. А. Вказана праця. - С. 145.

14. Макаров А. Вказана праця. - С. 94.

15. Літопис Руський. - С. 208.

16. Ричка В. Княгиня Ольга. - К., Видавничий Дім Альтернативи, 2004. - С. 207-211. (всього 335 стор.)

17. Літопис Руський. - С. 94.

18. Літопис Руський. - С. 246.

19. Літопис Руський. - С. 300, 302.

20. Толочко П. Русские летописи и летописцы. - СПБ., 2003. - С. 28.

21. Грипась Володимир. 1240 рік: загибель Київської Русі. - Україна Incognita. - К., Факт, 2002. - C. 67-69. (всього 397 стор.)

22. Грипась Володимир. Вказана праця. - С. 66.

23. Визначні памятки Києва. Енциклопедичний довідник, - С. 199.

24. Втрачений храм. Десятинна церква у Києві (996-1896рр.) // Політика і культура №17 (148) 21-24 травня 2002. - С. 46.

25. Костомаров М. Київський митрополит Петро Могила // Хроніка 2000. - №60. - К., 2004. - С. 30.

26. Димитрій Рудюк, архієпископ. Мати церков руських. - К., 2005. - С. 34.

27. Світлана Галата. Торгівля святістю // Україна молода, - 2005. - № 169, - 14 вересня. - С. 5.

28. Визначні памятки Києва. Енциклопедичний довідник. - С. 199.

29. Болховітінов Євгеній, митрополит. Вибрані праці з історії Києва. - С. 28. Цитата за книгою: Димитрій Рудюк, архієпископ. Мати церков руських. - К., 2005. - С. 21.

30. Димитрій Рудюк, архієпископ. Вказана праця. - С. 63.

31. Петров М. Скрижалі памяті. - К., 2004. - С. 124.

32. Димитрій Рудюк, архієпископ. Вказана праця. - С. 40.

33. Захарченко М. Киев тепер и прежде. - К. 1995. - С. 210.

34. Нестуля О. Доля церковної старовини в Україні. Ч. 2. - К., 1995. - С. 179.

35. Визначні памятки Києва. Енциклопедичний довідник. - С. 199.

36. Юрій Олійник. Миро чи сльози? // Дзеркало тижня, 2005. - № 7, 26 лютого. - С. 19.

37. Там само.

38. Дзеркало тижня. - 2000. - 15 червня

39. Юрій Олійник. Право на руїни. // Дзеркало тижня, 2005. - № 15-16, - 23 квітня. - С. 21.

40. Там само.

Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность
своей работы


Новые загруженные работы

Дисциплины научных работ





Хотите, перезвоним вам?