Дослідження ролі десантного загону К. Ольшанського із 384-го ОБМП під час боїв за Миколаїв в ході Одеської наступальної операції 3-го Українського фронту. З"ясування основних причин, по яким не всі бійці отримали звання Героїв Радянського Союзу.
Аннотация к работе
Окреслюється коло питань, пов’язаних з незадовільною підготовкою десантної операції з боку радянського командування, що призвело до загибелі більшості учасників десанту, а також зясовується, чому не всі бійці отримали звання Героїв Радянського Союзу. Про цю трагічну сторінку, що привела до загибелі десанту, як і про тих командирів, хто несе безпосередню відповідальність за незадовільно сплановану операцію, в радянські часи воліли краще не згадувати, наголос робився виключно на неймовірному героїзмі, непохитній стійкості, відвазі і самопожертві воїнів. Назавжди в славетний літопис Другої світової війни вписано подвиг шістдесяти восьми десантників: 55 моряків 384-го ОБМП, 12 саперів і звязківців із складу 28-ї армії і провідника загону місцевого рибалки. Дітяткін стверджував, що через підтоплення човнів водою за 2 км від Богоявленська в районі Широкої Балки, Костянтин Ольшанський начебто наказав усім армійцям саперам і звязківцям зійти на берег і повернутися в розташування своїх військових частин, після чого в порт відбули лише 55 морських піхотинців і провідник, тобто не 68 а 56 десантників [5, 16-17, 25] Командування поставило перед десантом наступні завдання: раптовим і рішучим ударом захопити плацдарм в порту і утримувати його до підходу основних сил 28-ї армії, порушити бойове управління військами противника, дезорієнтувати і дезорганізувати його тил, відволікти на себе частину німецьких військ, не дати змогу німцям підірвати основні споруди порту, а головне полегшити нашим військам взяття міста [7, 137].