Сутність і функціональна роль державно-управлінської комунікації в організації та розвитку суспільства, особливості її впливу на реалізацію публічної політики. Методологічна відмінність у визначенні понять політичної та державно-управлінської комунікації.
Аннотация к работе
В межах даної статті здійснено аналіз державно-управлінської комунікації як механізму реалізації державної політики, конкретизовано її сутність та функціональну роль в організації та розвитку суспільства, досліджено особливості її впливу на реалізацію публічної політики, вказано на методологічну відмінність у визначенні понять політична та державно-управлінська комунікації, яка безпосередньо спрямована на забезпечення багатосторонньої взаємодії між органами державної влади та громадськістю, між органами державної влади та політичними інститутами, охарактеризовано комунікативну модель діяльності органів державної відповідно до певної комунікативної ситуації, яка включає відповідні засоби на її реагування. Within this paper analyzes the state-managerial communication as a mechanism for implementing government policy is specified, its nature and functional role in the organization and development of the society, the peculiarities of its impact on the implementation of public policy is indicated on the methodological differences in defining the concepts of political and public management communication which is directly aimed at ensuring multilateral cooperation between public authorities and the public, between the public authorities and political institutions, described the communicative model of government under certain communicative situation, which includes matching funds for its response. Досягнення даної мети обумовлює потребу: чітко конкретизувати сутність та функціональну роль державно-управлінської комунікації в організації та розвитку суспільства, дослідити особливості її впливу на реалізацію публічної політики, вказати на методологічну відмінність у визначенні понять політична та державно-управлінська комунікації, охарактеризувати комунікативну модель діяльності органів державної, відповідно до певної комунікативної ситуації та відповідні засоби на її реагування. Аналізуючи зміст державно-управлінської комунікації, варто виходити із того, що вона забезпечує багатосторонню направленість взаємодій між органами державної влади; між органами державної влади та громадськістю; між органами державної влади та політичними інститутами; між інститутами громадянського суспільства. У даному відношенні, можна ідентифікувати два рівні державно-управлінської комунікації: внутрішній рівень, який стосується як структурної взаємодії органів державної влади, так і їх взаємодії з громадськістю та зовнішнійрівень, який стосується взаємодії як держав, так і їх інституційних структур у напрямку реалізації зовнішньої політики.
Список литературы
1. Волкова Ю.А., Безкревна А.В., Пінчук С.Ю. Комунікативна політика в системі державного управління. Електронне наукове фахове видання "Державне управління: удосконалення та розвиток“ - № 6 - 2012. Ресурс доступу: http://www.dy. nayka.com.ua/index. php? operation=1&iid=409
2. Deutsch K. W. The Nerves of Government: Models of Political Communication and Control. - London, Free Press of Glencoe, 2003. - 316 p.
3. Шварценберг Р. - Ж. Политическая социология: В 3 ч. - Ч.1. - М.: [Российская академия управления], 1992. - 180 с.
4. Шабров О.Ф. Эффективность государственного управления в условиях постмодерна // Власть. - 2010. - №5. - С.4-9. Режим доступу: http://shabrov. info/Statji/glob1. htm
5. Шпортько О. Поле публічної політики / О. Шпортько // Політ. менеджмент. - 2010. - № 5 (44). - С.90-96.
6. Pye L. Political Communication // The Blackwell Encyclopaedia of Political Institutions. Oxford - New York, 2007. P.442.
7. Gerbner G. Toward a General Model of Communication. // Audio-Visual Communication Review. - 2006. - Vol.4. - P.171-199.
8. Sinne K.communication: Mass Political Behavior // Political Communication Issues and Strategies for Research: Vol.4/Ed.: S. H. Chaffee. - Beverly Hills, Calif.: Sage Publications, 2005. - 319 p.
9. Латынов В.В. Политическая коммуникация. // Политическая энциклопедия: В 2 т. / Национальный общественно-научный фонд; Рук. проекта Г.Ю. Семигин; Науч. - ред. совет: пред. совета Г.Ю. Семигин. - Т.2. - М.: Мысль, 1999. С.172-173.
10. Кохан А.І. Державна комунікативна політика - механізм ефективної діяльності інституту публічної влади в Україні / А.І. Кохан // Вісник НАДУ "Державне управління: теорія та практика". - 2011. - №1. - С.2-8.
11. Lasswell H. Propaganda, Communication, and Public Opinion: A Comprehensive Reference Guide. - Princeton, Princeton University Press, 2006. - vii, 435 p.
12. Thompson J. B. Ideology and Modern Culture: Critical Social Theory in the Era of Mass Communication. - Stanford, Calif.: Stanford University Press, 2010. - viii, 362 p.
13. Драгомирецька Н., Артеменко А. Соціальне проектування як особлива форма побудови взаємодії субєктів державного управління з громадськістю / Н. Драгомирецька // Збірн. наук. пр. НАДУ. - К.: НАДУ, 2008. - Вип.2. - С.177 - 186.
14. Анохин М.Г. Авангардные информационные технологии PR: возможности и перспективы. // Связи с общественностью в политике и государственном управлении / Под общ. ред.В.С. Комаровского. - М.: Изд-во РАГС, 2001. С.408-425.
15. Товерон Г. Политическая пропаганда. М.: 2012. - 418 с.
16. Геббельс Й. Дневники 1945 года. Последние записи. Ресурс доступу: http://www.e-reading-lib.org/book. php? book=14103
17. Cuilenburg J. J. van. The Information Society: Some Trends and Implications. // European Journal of Communication. - 2007. - Vol.2. - № 1. - P.105-121.
18. The Dictionary of Political Analysis / Ed.: J. C. Plano, R. E. Riggs H. S. Robin. - Santa Barbara, Calif.: ABC-Clio, 2002. - xvi, 197 p.