Державно-управлінські механізми адаптації до професійної діяльності (на прикладі звільнених працівників органів внутрішніх справ України) - Автореферат

У цьому контексті справді “золотим ресурсом” держави виступають звільнені працівники ОВС України. На наше глибоке переконання, адаптація звільнених працівників ОВС до професійної діяльності в управлінських структурах, зокрема в органах державного управління та місцевого самоврядування, виступає одним із ефективних інструментів модернізації всієї системи державного управління в Україні. При цьому процес адаптації звільнених працівників ОВС до роботи в органах державної влади та місцевого самоврядування вимагає необхідного ідеологічного та науково-технологічного забезпечення. А це, у свою чергу, зумовлює потребу розробити та впровадити демократичні форми державно-управлінських механізмів комплектування апарату державного управління (відповідно до умов суспільного розвитку), відпрацювати оптимальні механізми кадрового добору службовців на певну посаду в органи державної влади з числа звільнених працівників ОВС. Дисертаційне дослідження підготовлено на кафедрі державного управління і менеджменту Національної академії державного управління при Президентові України в межах комплексного наукового проекту “Державне управління та місцеве самоврядування” (код 0301090 “Прикладні розробки у сфері державного управління”) і науково-дослідної роботи “Розроблення єдиної системи управління персоналом в системі державної служби та служби в органах місцевого самоврядування” (ДР № 0108U002028).Відповідно до цього, в межах психологічної науки розроблено низку аспектів, які розкривають різні сторони адаптації: взаємодію особистості із соціальним середовищем; єдність свідомості та діяльності; ціннісно-смислову орієнтацію людини; механізми адаптації до стресових ситуацій; функціональну сферу потреб особистості; організацію та риси особистості. адаптація звільнений працівник кадровий У межах соціологічної науки адаптація розглядається як складний суспільний процес, що включає систему економічних, соціальних, психологічних, ідеологічних і загальнокультурних чинників, які зумовлюють соціалізацію індивіда, в результаті чого у процесі адаптації активно змінюються як особистість, так і середовище, внаслідок чого між ними встановлюються відносини адаптованості. Що стосується поліпшення соціально-психологічної адаптації звільненого персоналу, необхідно: підвищувати роль і значущість різних видів служб зайнятості, надавати психологічну підтримку звільненим працівникам на всіх стадіях їх професійної переорієнтації та в процесі пошуку роботи, активно розвивати технології соціально-педагогічної і професійної спрямованості. У другому розділі - “Адаптація звільнених працівників органів внутрішніх справ як механізм кадрової політики” - здійснено аналіз адаптації звільнених працівників ОВС як механізму кадрової політики, відповідно до чого розкриті інституційні засади, стан та особливості адаптації звільнених працівників ОВС в Україні. Шляхом порівняння з діяльністю державних службовців у роботі розкрито зміст діяльності ОВС, який визначається базовими принципами, що регламентують їх функціонування, та завданнями, які покладаються на відповідні структури, розкривають характер діяльності ОВС, а відповідно до цього визначають статус такого працівника.У дисертації розроблені наукові положення та отримані результати, які в сукупності вирішують актуальне наукове завдання щодо визначення та здійснення цілісного аналізу державно-управлінських механізмів адаптації до професійної діяльності на прикладі звільнених працівників органів внутрішніх справ в Україні, відповідно до чого розкрито основні теоретико-методологічні підходи до аналізу адаптації в системі кадрової роботи, розглянуто адаптацію звільнених працівників ОВС як механізм кадрової політики, визначено основні механізми вдосконалення кадрової роботи зі звільненими працівниками органів внутрішніх справ України. Системний аналіз літературних джерел за темою дослідження показав, що проблема адаптації звільнених працівників органів внутрішніх справ сьогодні з огляду на актуальність та опосередковану наукову розробленість не має належного науково-теоретичного та практичного обґрунтування. Проаналізовано ґенезу поняття “адаптація”, розкрито особливості його розгляду в межах різних наук з акцентом на різні суттєві характеристики, що дало змогу ідентифікувати зміст адаптації як індивідуально-типологічний та гностичний механізм психологічної адаптації індивіда; розроблено низку аспектів, які розкривають різні сторони адаптації: взаємодія особистості із соціальним середовищем; єдність свідомості та діяльності; ціннісно-смислова орієнтація людини; механізми адаптації до стресових ситуацій; функціональна сфера потреб особистості; організація та риси особистості. Проведено аналіз основних теоретико-методологічних підходів до проблеми адаптації звільнених працівників у контексті сучасних вітчизняних та західноєвропейських наукових шкіл, розкрито зміст та особливості статусу звільнених працівників органів внутрішніх справ, обґрунтовано соціально-правовий статус працівника органів внутрішніх справ, доведено, що

Основний зміст дисертації