Державно-церковні відносини в період незалежної України - Реферат

бесплатно 0
4.5 104
Визначення принципів класифікації моделей державно-церковних відносин, характеристика основних типів таких відносин. Дослідження джерельної бази українського національного та міжнародного законодавства щодо права на свободу совісті. Законодавчі акти.

Скачать работу Скачать уникальную работу

Чтобы скачать работу, Вы должны пройти проверку:


Аннотация к работе
Врегульований характер таких стосунків є, значною мірою, запорукою спокійної соціальної ситуації, що допомагає новоутвореній державі та її суспільству уникнути потенціальних конфліктів на релігійному ґрунті. Зокрема, послідовна політика незалежної України, яка керується положеннями міжнародного права щодо свободи совісті, допомогла цій державі впоратися з різким переходом від тоталітарної моделі СРСР до плюралізму релігійного самовираження, розбудовувати власну політику щодо релігійних організацій у дусі толерантності та партнерства. Виконанню мети допоможе виконання наступних конкретних завдань: § Визначення принципів класифікації моделей державно-церковних відносин, характеристика основних типів таких відносин;Стосунки держави та церкви (релігійних організацій) набували різного характеру в залежності від багатьох чинників, як от: політика владного режиму, соціальна активність релігійних організацій, врешті-решт - регіональні та історичні особливості процесу розбудови тієї чи іншої держави тощо. Міжнародна спільнота презентує значну кількість правових моделей врегулювання державно-церковних відносин, які різні дослідники класифікують по-різному, наприклад, у звязку з правовим статусом релігійних організацій у державі (чи існує державна церква, чи релігійні організації відокремлені від держави) [5], або на підставах співіснування релігійної та світської структури суспільства (відповідно, сепараційна та коопераційна моделі) тощо. Однією з полярних моделей у відносинах держави та церкви є сепараційна схема, яка пропонує концепцію повного розведення держави та релігійних інституцій, а також не передбачає якихось втручань у право на свободу совісті з боку держави. Коротко можна схарактеризувати таку модель як таку, де декларується рівність всіх релігійних організацій перед законом, держава не спонсорує жодну релігію чи конфесію і не підтримує її в інший спосіб, держава не втручається у справи релігійних організацій, якщо не йдеться про випадки правопорушень із боку останніх, церква не виконує жодних державних функцій, релігійна освіта надається виключно в недержавних освітніх закладах. Друзенка виокремлювати наступні її напрямки: по-перше, держава може визнавати юридичну силу за церковними актами (Італія, Греція, Вірменія і т.д.); по-друге, представники церковних структур можуть безпосередньо брати участь у здійсненні державної влади (Великобританія, Швеція); по-третє, держава може визнавати дипломи за релігійну освіту та вводити в систему державної освіти елементи освіти релігійної (Німеччина, Австрія, Іспанія); по-четверте, держава може прямо фінансувати якусь конфесію чи стимулювати подібну підтримку з боку приватних осіб та організацій (Німеччина, Данія); по-пяте, держава та церква можуть співпрацювати у сфері охорони памяток культури; нарешті, держава та церква можуть проводити спільні соціальні програми.Питання державно-церковних відносин в Україні регламентуються відповідною нормативно-правовою базою. До міжнародних актів, присвячених даним питанням, можна віднести три групи нормативно-правових актів: по-перше - декларації, пакти, та інші акти, прийняті ООН та її структурними одиницями (Загальна декларація прав людини, прийнята і проголошена резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р.; Міжнародний пакт про громадянські і політичні права прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН у Нью-Йорку 16 грудня 1966 р.; Декларація про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації на підставі релігії чи переконань, проголошена резолюцією 36/55 Генеральної Асамблеї ООН від 25 листопада 1981 р.; Декларація принципів толерантності, прийнята в Парижі на двадцять восьмій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО 25 жовтня-16 листопада 1995 р. тощо); по-друге - регіональні документи з прав і свобод людини, прийняті Радою Європи, ОБСЄ та СНД (Конвенція про захист прав людини і основних свобод підписана державами-членами Ради Європи у Римі 4 листопада 1950 р.; Паризька хартія для нової Європи підписана керівниками 32 держав Європи, США і Канади 21 листопада 1990 р. тощо), насамкінець - двосторонні міжнародні договори України, в яких є норми присвячені свободі віросповідань [9, с. Власне про взаємини держави та релігійних організацій ідеться у пункті 3: «Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Цей Закон у своєму першому розділі проголошує та конкретизує право громадян України на свободу совісті, рівність громадян перед законом незалежно від релігійних переконань, відокремлення церкви (релігійних організацій) від держави, а школи - від церкви. На даний момент у стадії обговорення знаходиться проект Закону України «Концепція державно-церковних відносин в Україні», який проголошує наявність в Україні «партнерських взаємовідносин держави і церкви (релігійних організацій)».Сучасна стратегія співробітництва держави і церкви, як цілеспрямований і системний процес, утверджує духовну культуру, формує поле толерантності та взаємоповаги, спрямована на пошук взаємоприйн

План
ЗМІСТ

Вступ

1. Поширені моделі державно-церковних відносин

2. Законодавче підґрунтя відносин держави і релігійних організацій в Україні

3. Модель державно-церковних відносин в незалежній Україні

Висновки

Список використаної літератури

Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность
своей работы


Новые загруженные работы

Дисциплины научных работ





Хотите, перезвоним вам?