Державний фінансовий контроль та його вдосконалення у трансформаційній економіці України - Автореферат

бесплатно 0
4.5 167
Поняття фінансового контролю, його ознаки та співвідношення з обліком, управлінням, аудитом. Сфери діяльності та структура державних органів фінансового контролю. Сутність тінізації грошових потоків країни та безконтрольність використання емісії грошей.


Аннотация к работе
До останніх відноситься державний фінансовий контроль - система, яка за формальними ознаками перейшла у спадок від адміністративно-командної економіки, однак набула якісно нових характеристик і за нових умов має виконувати відповідні функції. Від стану державних фінансів, ступеня їх прозорості, ефективності використання державної власності значною мірою залежать довіра до держави з боку власних громадян та зарубіжної спільноти, умови розвитку бізнесу, інвестиційний клімат. Оскільки становлення державного фінансового контролю в Україні відбувалося одночасно із процесом державотворення і переходом до ринкових відносин, то відсутність належної уваги при формуванні системи державного фінансового контролю призвела до виникнення необхідності її вдосконалення. Реалізація зазначеної мети обумовила вирішення таких завдань: - здійснити онтологічний аналіз понять “контроль”, “фінансовий контроль” та виділити атрибутивні ознаки останнього; У дисертаційній роботі проведено комплексне дослідження системи державного фінансового контролю в Україні, що дозволило одержати теоретичні та практичні результати, які характеризують новизну дослідження і особистий внесок автора, зокрема: вперше: - на основі комплексного аналізу поняття „контроль” виявлено його визначальну рису - можливість приведення фактичного стану обєкта контролю до вимог контролюючого субєкта та доведено, що контроль, як конструктивна дія, принципово відрізняється від „порівняння”, „аналізу”, „спостереження”, що дало можливість сформулювати перелік атрибутивних ознак фінансового контролю;У розділі І “Теоретичні засади функціонування та розвитку державного фінансового контролю” досліджено фінансовий контроль як поняття та його відмінність від обліку й аналізу, визначено види, характеристики та напрями державного фінансового контролю. У роботі вияснено походження терміну “контроль” з етимологічної точки зору, він має латинське походження, утворене шляхом сполучення слів: rola, яке означає: згорток паперу із записами, документ, та contra, тобто протиставлення, яке висувається проти тверджень, що містяться в цьому документі. Термін "controla" слід тлумачити як порівняння (зіставлення чи протиставлення) кількох тверджень, але етимологічний аналіз поняття “контроль” як просте “порівняння” не зовсім збігається із зрозумілим, навіть на побутовому рівні значенням цього слова. Доведено, що необхідно чітко відрізняти спостереження за станом певних параметрів у розумінні складової управління будь-яким процесом і “контроль” у зовсім іншому розумінні - коли певний субєкт має можливість управляти обєктом, але свідомо не використовує цієї можливості і задовольняється налагодженням контролю за результатами його функціонування. У процесі класифікації, яка представлена на рисунку 1, поняття „види” і „форми” контролю розмежовуються, оскільки одночасно певний вид контролю може бути реалізованим у різних формах та здійснюватись різними методами.Проведене в дисертаційній роботі дослідження теоретичних та методичних основ функціонування і розвитку державного фінансового контролю в Україні стали підставою для отримання наукових і практичних результатів, а саме: 1. Головна ознака контролю - це реальна можливість впливу субєкта контролю на обєкт, яка має бути оформлена в нормах права і бути конструктивною дією. Поняття контролю принципово відрізняється від “порівняння”, “аналізу”, “спостереження”, “управління” , які є пасивним і неоднозначним відображенням фактичного стану контрольованого процесу, в той час як контроль передбачає активну дію щодо обєкта контролю. У процесі класифікації слід розмежовувати поняття „види” і „форми” контролю, оскільки одночасно певний вид контролю може бути реалізованим у різних формах та здійснюватись різними методами. Органом спеціальної конституційної компетенції є Рахункова палата Верховної Ради України, який здійснює контроль за видатковою частиною Державного бюджету, а також аналіз стану виконання Державного бюджету загалом.

План
2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Вывод
Проведене в дисертаційній роботі дослідження теоретичних та методичних основ функціонування і розвитку державного фінансового контролю в Україні стали підставою для отримання наукових і практичних результатів, а саме: 1. Фінансовий контроль як особливе явище є історичною категорією і важливою функцією держави. Фінансовий контроль - це аналіз уповноваженим субєктом стану фінансової системи, грошових потоків і фінансових результатів обєкта контролю та приведення її до встановлених державою параметрів. Головна ознака контролю - це реальна можливість впливу субєкта контролю на обєкт, яка має бути оформлена в нормах права і бути конструктивною дією.

2. Фінансовий контроль як поняття в науковій літературі і практиці державного управління трактується невиправдано широко. Поняття контролю принципово відрізняється від “порівняння”, “аналізу”, “спостереження”, “управління” , які є пасивним і неоднозначним відображенням фактичного стану контрольованого процесу, в той час як контроль передбачає активну дію щодо обєкта контролю.

3. У процесі класифікації слід розмежовувати поняття „види” і „форми” контролю, оскільки одночасно певний вид контролю може бути реалізованим у різних формах та здійснюватись різними методами. За видами фінансового контролю його можна розмежувати на “державний контроль” і “контроль власника”, які утворюють цілісну систему контролю в державі.

Незалежний аудит не можна вважати однією із форм фінансового контролю. Державний фінансовий контроль застосовує аудит у своїй діяльності, але сам по собі аудит не є видом фінансового контролю. Будь-який державний фінансовий контроль над фінансовими потоками, належними державі, за своєю природою є внутрішнім, а це несе в собі загрозу його необєктивності і неефективності. Більш коректним було б називати „внутрішнім” лише власний контроль у структурі самого суб”єкта. Реальний фінансовий контроль є дієвим лише за умови впливу на діяльність підконтрольного обєкта.

4. Повинні існувати принаймні дві незалежні одна від одної державні фінансово-контрольні системи, які відповідно підпорядковані законодавчій і виконавчій владі. Органом спеціальної конституційної компетенції є Рахункова палата Верховної Ради України, який здійснює контроль за видатковою частиною Державного бюджету, а також аналіз стану виконання Державного бюджету загалом. Тобто експертно-аналітичні функції розповсюджуються на всю сферу бюджетного процесу, а контрольно-ревізійні - лише на витрачання бюджетних коштів. Це не дозволяє реалізувати контрольні функції у повному обсязі, оскільки залишається поза межами контролю доходна частина Державного бюджету. Виправити це становище можна шляхом внесення змін до Конституції України з подальшим прийняттям нової редакції Закону України „Про Рахункову палату”(Контрольна палата Верховної Ради України).

Урядовий фінансовий контроль має здійснювати нагляд за поточним використанням державних коштів безпосередньо бюджетними організаціями й установами. Головним його завданням є безумовне дотримання законності і цільового призначення державних коштів. Покладати на нього функції оцінки ефективності діяльності підприємств державної форми власності недоцільно. Кожна служба має виконувати чітко окреслену низку функцій.

Оскільки урядовий фінансовий контроль при будь-якому статусі контрольного органу все одно залишається внутрішнім, немає необхідності виділяти цю службу в окремий орган виконавчої влади. Для створення цілісної системи спеціалізованого державного фінансового контролю у системі виконавчої влади доцільно закріплення за Міністерством фінансів України статусу головного органу фінансового контролю у системі виконавчої влади. Це дасть змогу спрямовувати і координувати діяльність щодо здійснення дієвого і ефективного фінансового контролю у системі виконавчої влади.

5. Держава відображає сукупний інтерес всіх членів суспільства, який не співпадає навіть з сумою індивідуальних інтересів окремих громадян і юридичних осіб. Тому вона має право і зобовязана контролювати всі грошові потоки, протікання яких має відношення до інтересів суспільства.

6. Першочерговим обєктом державного фінансового контролю мають бути безпосередньо повязані з самою державою грошові потоки - рух коштів бюджетів усіх рівнів та різного роду позабюджетних державних фондів, податкові та митні надходження. В його сферу мають бути включені вся діяльність НБУ, приватизація державної власності та управління нею. Максимальне залучення в національну економіку коштів, які можуть бути отримані від детінізації економіки та легалізації доходів, прихованих від оподаткування, можливе лише при послідовній реалізації державою комплексу заходів, серед яких: проведення податкової реформи, створення умов для легалізації зайнятості, скорочення рівня монополізації виробництва, забезпечення прозорості у сфері виконавчої влади, підвищення ефективності системи управління корпоративними правами, розробка відповідного правового забезпечення з урахуванням світового досвіду.

Список литературы
1. Ващенко І.В. До питання про фінансову стабільність як складову економічної безпеки держави // Банківська справа. - 2003.-№ 5(53).-С.68-75. 0,6д.а.

2. Ващенко І.В. Парламентський контроль у структурі державного фінансового контролю // Банківська справа. - 2004.- № 3(57).- С.53-60. - 0,6 д.а.

3. Ващенко І.В. Рух грошових потоків у державі як обєкт моніторингу, аналізу та контролю // Фінанси України. - 2004.- №2.- С.148-155. - 0,5 д.а.

4. Ващенко І.В. Фінансова стабільність і детінізація економіки як важливі фактори національної безпеки держави //Наука і оборона.-2004.-№ 2.-С.51-53.-0,3 д.а.

Размещено на .ru
Заказать написание новой работы



Дисциплины научных работ



Хотите, перезвоним вам?