Суть і поняття державного боргу, структура управління ним. Основні завдання та принципи боргової політики. Аналіз доходів державного бюджету. Оцінка боргової безпеки України. Система законодавчого забезпечення обслуговування і погашення державного боргу.
Аннотация к работе
Із іншого боку, Міністерство фінансів України, на підставі Закону України від 20 квітня 2000 року «Про реструктуризацію боргових зобовязань Кабінету Міністрів України перед Національним банком України» провело реструктуризацію боргових зобовязань перед центральним банком. Управління державним боргом - комплекс заходів, що здійснюються державою в особі уповноважених органів щодо визначення обсягів та умов залучення коштів, їх розміщення і погашення, а також забезпечення платоспроможності держави. У широкому розумінні управління державним боргом передбачає формування одного із напрямів фінансової політики держави, повязаної з її діяльністю у ролі позичальника і гаранта, що потребує комплексного підходу, координації грошово-кредитної (монетарної) та фіскальної політики, узгоджених взаємовідносин уряду та Національного банку з питань боргової політики; розроблення ефективних форм і методів зниження боргового тягаря у контексті переходу від антикризового менеджменту (тобто реструктуризації боргових зобовязань) до стратегічного боргового менеджменту із застосуванням інструментів активного управління державним боргом. Управління боргом у вузькому розумінні варто розглядати як сукупність дій, повязаних з підготовкою до випуску, розміщенням боргових зобовязань держави, наданням гарантій, а також проведенням операцій з обслуговування та погашення боргових зобовязань. Боргова стратегія окреслює кінцеву мету політики управління державним боргом, яка зводиться до отримання найвищого ефекту від фінансування за рахунок запозичених коштів та забезпечення платоспроможності держави.Побудована нераціонально система доходів бюджету, використання недосконалих методик бюджетного прогнозування та планування, нестабільність законодавства, що здійснює регламентування відносин в бюджетній сфері, великі масштаби ухилення від сплати податків, а також недовиконання планових показників, щодо окремих видів діяльності - всі ці фактори є результатом недостатньо обґрунтованих теоретичних основ управління доходами бюджету. Ще однією причиною є те, що відсутня концепція управління із врахованими особливостями соціально-економічного розвитку країни, завдань та функцій, що повинна виконувати держава відповідно до Конституції, використання неефективної системи контролю та адміністрування. Етап планування доходів бюджету включає в себе такі складові: розроблення стратегії управління доходами бюджету, оцінка доходів бюджету та розроблення плану управління ними, перехід до здійснення прогнозування та планування, використовуючи сучасні науково обґрунтовані методи та економіко-математичне моделювання. Результат виконання функції мотивації становить собою повне та своєчасне виконання платниками податків, зборів та інших обовязкових платежів перед бюджетом на добровільній основі, знижується розмір податкової заборгованості та ухилень від сплати податків, мінімізуються ризики мобілізації доходів тощо. Контролю охоплює такі сфери бюджетного процесу: контроль за дотриманням вимог відповідно до податкового законодавства, що стосується повного та своєчасного виконання фізичними та юридичними особами своїх зобовязань перед бюджетом; контроль щодо виконання державного бюджету за доходами; відбувається пошук резервів зростання обсягів фінансових ресурсів та вносяться пропозиції щодо додаткового залучення їх до бюджету.Особливо гостро це питання стоїть для України, де криза, вплинувши на економічну рецесію, спричинила зростання потреб держави у позикових ресурсах [10]. Ефективне управління боргом на всіх його етапах дозволить уникнути кризових боргових ситуацій, сприятиме забезпеченню стабілізації соціально-економічного розвитку України [4]. Водночас цьому перешкоджають: недосконалість законодавчої бази, значний обсяг державного боргу та його постійне збільшення, механізм реструктуризації боргу і його обслуговування. Проектом Закону України «Про державний борг України» державний борг визначається як загальна сума безумовних боргових зобовязань держави щодо отриманих та непогашених на певну дату кредитів (позик), що виникають внаслідок державного запозичення. Згідно статті 2 Бюджетного Кодексу України державний борг - загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобовязань держави, включаючи боргові зобовязання держави, що вступають у дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобовязань, що виникають на підставі законодавства або договору [1].( Бюджетний Кодекс України від 8 липня 2010 року N 2456-VI)Таким чином, країна має змогу використовувати додаткові можливості для покращання економічної ситуації, макроекономічних показників її розвитку, стану платіжного балансу, підвищення рівня споживання тощо. При цьому зовнішні запозичення не відокремлені від загальноекономічних процесів країни-позичальника, завдання щодо управління ними покладається на відповідні державні органи, а наслідки залучення коштів для країни безпосередньо залежать від ефективності використовуваних механізмів державного управління. Том
Вывод
Нестача внутрішніх джерел ресурсів та інвестицій спонукають уряд країни до пошуку альтернативних джерел, якими виступають запозичення, що здійснюються на зовнішніх боргових ринках. Таким чином, країна має змогу використовувати додаткові можливості для покращання економічної ситуації, макроекономічних показників її розвитку, стану платіжного балансу, підвищення рівня споживання тощо. При цьому зовнішні запозичення не відокремлені від загальноекономічних процесів країни-позичальника, завдання щодо управління ними покладається на відповідні державні органи, а наслідки залучення коштів для країни безпосередньо залежать від ефективності використовуваних механізмів державного управління.
Важливою перешкодою налагодженню належної стратегічної ефективності боргової політики в Україні є відсутність цілісної системи законодавчого забезпечення обслуговування і погашення державного боргу. Тому на сьогодні залишається актуальним питання щодо прийняття Закону України "Про державний борг та гарантований державою борг" як комплексного нормативного акта, яким планується врегулювати процес управління державним боргом та гарантованим державою боргом, визначити основні принципи управління ними та особливості ведення обліку і здійснення контролю за їх утворенням, а також операції з активного управління державним боргом.
Нинішній рівень економічної безпеки в Україні, з огляду на триваючу тенденцію до швидкого зростання обсягу зовнішньої і внутрішньої заборгованості, недостатній. Розміри державного боргу в своїх абсолютних значеннях можуть досягати досить великих розмірів, проте борг завжди мусить знаходитися в певній залежності відносно величини ВВП. Перевищення показника державного боргу відповідно розмірів ВВП, а відтак й інших (скоординованих з ВВП) макроекономічних показників, починає становити загрозу економічній безпеці країни.
Для вирішення даних проблем та вдосконалення управління державним боргом пропонується вжити наступних заходів: - переорієнтуватися на внутрішній ринок державних запозичень на період нестабільності національної валюти;
- стимулювати попит на державні цінні папери на внутрішньому ринку, шляхом подальшої реалізації Концепції розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів України на 2012-2014 роки;
- здійснювати видачу державних гарантій лише у виняткових випадках, повязаних із реалізацією національних інтересів;
- відмовитись від залучення кредитів міжнародних організацій економічного розвитку, що супроводжуються додатковими умовами, які обмежують економічну і політичну незалежність;
- зменшити граничний рівень державного боргу до 35% ВВП, що відображає рівень розвитку вітчизняних фінансових ринків і сприятиме більш відповідальному управлінню державним боргом;
- заснувати Фонд управління державним боргом, який би займався операціями з мінімізації ризиків та витрат на обслуговування боргу;
- створити Державний банк реконструкції і розвитку, який здійснюватиме управління запозиченнями, залученими на цілі розвитку;
- впровадити застосування методу «цільових орієнтирів» при оцінці ефективності боргової політики.
Отже, оздоровлення фінансової системи України не можливе без розробки науково обґрунтованої стратегії формування і обслуговування ринку державних запозичень. Проблеми державного боргу повинні стати окремим напрямом дослідження у сферах економічного аналізу, прогнозування, фінансового менеджменту, господарського права. Немає сумнівів, що державні запозичення не повинні використовуватися для вирішення поточних проблем.
Проаналізувавши сучасний стан боргової політики України, можна сказати, що державний борг України продовжує зростати досить швидко, особливо частка зовнішнього державного боргу, яка становить 64% від загальної суми державного та гарантованого державою боргу. В грошовому виразі це становить 276,8 млрд. грн. або 34,8 млрд. дол. США. Відповідно внутрішній державний і гарантований державою борг становить 155,4 млрд. грн.(36%), або 19,6 млрд. дол. США.
На основі здійсненого аналізу боргової безпеки України, можна зробити висновок, що в цілому майже всі індикатори боргової безпеки України знаходяться в нормі, проте це не є запорукою абсолютної боргової безпеки України, оскільки у світовій практиці існують приклади, коли країни-боржники із значним перевищенням граничних значень індикаторів легко справлялися зі своїми зобовязаннями, у той час як країни із значним запасом міцності не змогли розрахуватися з кредиторами у строк і вимушені були зробити реструктуризацію свого боргу.
Отже, боргова політика в Україні проводиться досить виважено, але є також багато недоліків, які потрібно ліквідовувати, зокрема на етапі планування витрат з обслуговування, погашення та управління державним боргом. Крім того,щорічними перевірками Рахункової палати встановлюються численні правопорушення у процесі здійснення боргових виплат.
Список литературы
1. Андрущенко ВЛ. Фінансова думка Заходу в XX столітті: Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів. - Л.: Каменяр, 2010.
2. Карапетян О. Вплив державного боргу на макроекономічний розвиток: концептуальні підходи // Світ фінансів. - 2005.
3. Міжнародні фінанси: Навч. посіб. / О.М. Мозговий, Т.Є. Оболенська, Т.В. Мусіепь та ін.; За заг. ред. О.М. Мозгового. - К.: КНЕУ, 2009.
5. Мних А. М. Сучасні способи оптимізації боргової політики України для оздоровлення економіки / А. М. Мних // Облік і фінанси АПК. - 2010. №4.
6. Шикіна Н. А. Державний борг та його подолання через економічне зростання / Н. А. Шикіна // Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку). - Ірпінь. - 2002.
7. Бюджетний кодекс України [Електронний ресурс]: закон України від 08.07.2010 № 2456-VI. - Режим доступу: .
8. Макар О. П. Вдосконалення системи управління державним боргом як передумови економічного зростання / О. П. Макар // Вісник Національного лісотехнічного університету України : збірник науково-технічних праць. - Львів, 2012.
9. Про затвердження Методики розрахунку рівня економічної безпеки України: наказ Міністерства економіки України від 02.03.2007 №60.
10. Сторінка Міністерства фінансів України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www.minfin.gov.ua .
11. Прутська О.О., Гарбар Ж.В., Губанова Л.І. Управління державним боргом: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2010.
12. Рожко О. Проблеми вибору боргової політики в контексті інвестиційної стратегії держави/ О.Рожко, Ю.Драчук// Підприємництво, господарство і право.- 2007.- №2.
13. Царук О.В Концептуальні основи та статистичні індикатори оцінки боргової безпеки держави // Світ фінансів. - 2011.
14. Заверуха І.Б. Діяльність вищих органів фінансового контролю у сфері державного боргу // Юридична Україна. - 2006.
15. Лубкей Н. Аналіз стану боргової безпеки України на сучасному етапі [Текст] / Лубкей / / Економічний аналіз. - 2008.
16. Боринець С. Я. Розвиток сучасних грошово-валютних відносин (національний і міжнародний аспекти). - К.: Педагогіка, 2011.
17. Буковинський С. А. Шляхи розвитку бюджетної системи України // Фінанси України. - 2012. - № 9.
18. Вахненко Т. Фінансова стійкість держави // Економіст. - 2012
19. "Фінанси України", №9, 10 за 2010р. №8-11 за 2011р.
20. Дорош Н. І. Державний фінансовий контроль: зарубіжний досвід і шляхи вдосконалення // Фінанси України. - 2012. - № 1.
21. Федосова В. Фінансова реструктуризація в Україні: проблеми і напрями: монографія / В. Федосова. - К.: КНЕУ, 2012. - 387 с.
22. Шпачук В. Проблеми управління зовнішнім боргом України [Текст] / В. Шпачук // Збірник наукових праць Української академії державного управління при Президентові України. - 2011. - № 1. - С. 173-180.
23. Юрій С. І. Управління зростанням на основі боргу і Україна [Текст] / С. І. Юрій // Журнал європейськоїекономіки. - 2012. - № 1. - С. 6-28.