Основні адміністративно-організаційні напрями державного управління, цільові та функціональні складові, структура центральних і місцевих органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту. Методи врегулювання міжвідомчих державно-управлінських відносин.
Аннотация к работе
Разом з тим дослідження, в яких би комплексно розглядалися науково-теоретичні засади розроблення та функціонування механізмів державного управління, категорії, закономірності, принципи, методи, концепції, моделі, системи, класифікація у сфері цивільного захисту, практично відсутні. Відсутність загальноприйнятих поглядів щодо понятійно-категорійного апарату, цільових, функціональних, організаційних та інших складових механізмів державного управління у сфері цивільного захисту призвела до недосконалості та суперечливості чинного законодавства у зазначеній сфері, низької дієздатності державного управління, незадовільного стану цивільного захисту як системи забезпечення безпеки життя і діяльності людини, загострення соціально-політичної ситуації, демографічної кризи. У звязку з викладеним вище соціальної, теоретичної та практичної значущості набуває комплексне наукове розроблення функціонально-структурного аспекту державного управління у сфері цивільного захисту в Україні, що й зумовило вибір теми дисертації, а також визначило мету, завдання, обєкт, предмет, гіпотезу та методи дослідження. уточнити та конкретизувати категорійно-понятійний апарат, а саме: зміст дефініцій: “безпека”, “ризик”, “припустимий, або прийнятний ризик”, “цивільний захист”, “державне управління у сфері цивільного захисту”; Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що політика органів державної влади стосовно підвищення результативності й ефективності державного управління у сфері цивільного захисту містить значний потенціал завдяки науково-теоретичному обґрунтуванню механізмів державного управління, функцій, структури, повноважень та особливостей органів державної влади усіх рівнів у сфері цивільного захисту.У першому розділі - “Науково-теоретичні засади функціонально-структурного аспекту державного управління у сфері цивільного захисту” - проаналізовано стан дослідженості наукової проблеми, уточнено концептуальні підходи щодо державного управління у сфері цивільного захисту, визначено методику та напрями дисертаційного дослідження. Тому дисертаційне дослідження базується на наукових положеннях, що стосуються загальної системи державного управління, включає аналіз праць учених, присвячених державному управлінню у сфері цивільного захисту в Україні; в ньому враховані специфічні особливості її функціонування та специфіка державного управління у цій сфері. У другому розділі - “Дослідження практики та організаційних структур державного управління у сфері цивільного захисту в Україні” - за допомогою низки загальнонаукових і спеціальних методів вирішуються такі завдання: визначення понятійно-категорійного апарату, дослідження системи та структури органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо забезпечення безпеки життєдіяльності населення, функцій державного управління у сфері цивільного захисту в Україні та нормативно-правове забезпечення функцій цивільного захисту в Україні. Уточнено категорії “безпека”, “ризик”, “прийнятний ризик”, “надзвичайна ситуація” та ін.; сформульовані дефініції понять: “цивільний захист”, “державне управління у сфері цивільного захисту в Україні”, “система державного управління у сфері цивільного захисту в Україні”. Доведено, що система державного управління у сфері цивільного захисту в Україні є складною та включає такі елементи: субєкт управління (підсистеми) - органи державної влади, що здійснюють розробку та реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту; обєкт управління (підсистеми) - сфера цивільного захисту як система забезпечення безпеки життєдіяльності населення держави; управлінська діяльність (процеси) - організація суспільних відносин, що забезпечує прямі та зворотні звязки між субєктом та обєктом управління.На основі концептуально-порівняльного аналізу наукової літератури, нормативно-правових актів визначено, що у вітчизняній літературі питання удосконалення механізмів державного управління у сфері цивільного захисту розглянуто побіжно, а задіяна модель ще не повною мірою відповідає вимогам й умовам ринкової трансформації українського суспільства; понятійно-категорійний апарат з теми дослідження потребує удосконалення й конкретизації. Визначено й обґрунтовано принцип побудови системи державного управління у сфері цивільного захисту в Україні, що базується на такій ієрархії: “небезпека - ризик - прийнятний ризик - безпека”, а також механізм забезпечення безпеки життєдіяльності, який полягає ось у чому: “визначення ризиків, усвідомлення небезпеки ® усунення причин НС шляхом управління ризиком (зменшення його до прийнятного) ® забезпечення безпеки, тобто такого стану системи, за якого значення всіх ризиків не перевищує допустимих рівнів”. Визначено і розкрито зміст поняття “державне управління у сфері цивільного захисту” як діяльність органів виконавчої влади з вироблення та здійснення регулюючих, організуючих і координуючих впливів на всі сфери суспільства через організацію суспільних відносин з метою забезпечення безпеки життєдіяльності особистості, збереження та розвитку суспіль